Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
14 жовтня 2011 року справа №2а/0570/10499/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Блохіна А. А. , Губської Л.В.
за участю секретаря судового засідання Ванжа Н.Г., за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача 1: ОСОБА_3, представника відповідача 2: ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10499/2011 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
Позивач з даним позовом звернувся до суду 19.10.2007 року, просив скасувати наказ відповідача № 362 о/с від 20.09.2007 р. про звільнення його з органів внутрішніх справ, поновити на посаді командиру взводу полку патрульної служби при Донецькому міському управлінні ГУМВС України в Донецькій області, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.09.2007 р. по день поновлення на посаді, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 45 тис. грн., мотивуючи свої вимоги тим, що Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 362 о/с від 20.09.2007 р. позивача звільнено за п.64 «ж» (за власним бажанням) у запас. Позивач не погоджується з такою підставою звільнення, оскільки у нього не було наміру звільнятися зі служби. Рапорт про звільнення за власним бажанням він написав під фізичним та психічним тиском з боку керівництва.
Позивач вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки рапорт про звільнення був написаний під примусом, з наказом про звільнення він не ознайомлювався і його не підписував, а також був звільнений під час знаходження на стаціонарному лікуванні.
Також, позивач зазначає, що в результаті дій посадових осіб відповідача погіршився стан його здоров'я, у зв'язку з чим позивач 12.09.2007 р. був госпіталізований до лікарні МВС України, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 28.09.2007 р. з приводу гіпертонічної хвороби 1 ступеню в стадії кризи. 29.11.2007 р. позивач знов був госпіталізований до лікарні ім. Калініна у відділення невідкладної кардіохірургії.
В обґрунтування моральної шкоди, яку оцінює в 45 тис. грн., позивач зазначив, що в результаті незаконного звільнення, був порушений звичний образ життя позивача, що призвело до нервових зривів та погіршання стосунків у родині.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду 29 серпня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було прийнято до уваги, що у позивача не було поважних причин, які б перешкоджали виконанню службових обов'язків. Вказує, що під час звільнення його з ОВС, відповідачем не було встановлено поважних причин для звільнення, також не було встановлено поважних причин під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Судом не було прийнято до уваги, що рапорт, яким нібито позивач пояснював своє звільнення, було датовано ранньою датою ніж рапорт про звільнення. Апелянт вказує, що судом не було прийнято до уваги, що позивач не мав наміру звільнятися з органів внутрішніх справ, а, навпаки, планував кар'єрний зріст.
Крім того, позивач вважав, що судом не було здійснено повного та об'єктивного вивчення обставин справи. Позивач вказував, що твердження відповідачів щодо скоєння позивачем адміністративного та дисциплінарного порушення не відповідає дійсності, та відсутні будь - які докази зазначених обставин. Звертає увагу, що свідок - командир полку ППС ОСОБА_6 не підтвердив зміст протоколу ради зборів особового складу полку ППС від 10.09.2007 року, на якому нібито розглядався рапорт позивача про звільнення.
Апелянт вважає, що відповідачами в ході судового розгляду справи не було доведено правомірність наказу про звільнення позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5, проходив службу в органах внутрішніх справ та з травня 2006 року займав посаду командира взводу полка патрульної служби при Донецькому МУ ГУМВС України в Донецькій області, звільнившись з посади заступника командира взводу ДПС відділення ДАІ при цьому управлінні (а.с.42 т.1).
07 вересня 2007 року позивач звернувся до керівництва ГУМВС України в Донецькій області з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням. При цьому позивач просив розглянути питання про звільнення на кадровій комісії без його участі. Згідно особистих пояснень позивача, він вирішив звільнитися з органів внутрішніх справ у зв'язку з тим, що його не влаштовує заробітна плата (а.с.25-26 т.1).
На підставі вищевказаного рапорту позивача працівниками сектору роботи з персоналом полку патрульної служби при Донецькому МУ ГУМВС України в Донецькій області підготовлені матеріали звільнення з органів внутрішніх справ, які узгоджені з керівництвом полку, міського та обласного управлінь, про що свідчить атестаційний лист, витяг з протоколу ради Зборів середнього та старшого начальницького складу полку ПС при ДМУ ГУМВС України в Донецькій області та подання про звільнення з ОВС (а.с.22-24т.1).
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 20.09.2007 р. № 362 о/с звільнено за п.64 «ж» (за власним бажанням) у запас старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5 командира взводу полку патрульної служби при Донецькому МУ з 21.09.2007 р. Вислуга років на 21.09.2007 р. склала: 12 р. 09 міс. 13 дн. Підставою для звільнення стали рапорт ОСОБА_5. від 07.09.2007 року, рішення комісії по РП ГУМВС в Донецькій області від 17.09.2007 року. Наказом № 450 о/с від 21.11.2007 року були внесені зміни до наказу № 362 о/с датою звільнення позивача було вказано 29 вересня замість 21 вересня 2007 року.(а.с.43, 44 т.1).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР - особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби у запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Суд першої інстанції як на одну із правових підстав для відмови у задоволенні позову посилався на п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. (із змінами та доповненнями), в якому зазначено, що по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку
Апелянт стверджував, що рапорт про звільнення та пояснення ним були написані особисто, але під тиском керівників ДМУ ГУМВС України в Донецькій області із застосуванням заходів психологічного та фізичного впливу, але з приводу зазначених дій керівництва щодо нього, він до правоохоронних органів, органів прокуратури або медичних закладів не звертався, мотивуючи цю обставину тим, що не знав як діти у таких випадках.
На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2011 року суд першої інстанції дослідив в повному обсязі обставини і перевірив докази, які висвітлювали події, що стали підставою для звільнення позивача зі служби.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту, що на нього чинився фізичний та психологічний тиск з боку керівництва, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, позивач не надав. Суд першої інстанції допитав в якості свідків заступника командира полку патрульної служби при ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7, командира роти полку патрульної служби при ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили, що позивач писав рапорт власноручно, в приміщенні ДМУ ГУМВС України в Донецькій області без будь-якого фізичного або психологічного тиску на нього з боку керівництва та інших осіб.
Колегія суддів бере до уваги той факт, що за результатами службового розслідування за скаргою колишнього працівника ОВС ОСОБА_5. щодо неправомірності звільнення його з ОВС та поновлення на службі, порушень вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України при звільненні зі служби ОСОБА_5. за власним бажанням - не встановлено, про що складено висновок від 30.10.2007 р., та повідомлено про ці результати позивача (а.с.8-9, 16-18, 19 т.1).
Колегія суддів, аналізуючи поведінку і дії позивача після звільнення, звертає увагу на те, що, як не дивно, але за захистом своїх прав позивач звернувся не до органів прокуратури, які б у даному випадку повинні були розглянути питання, а саме до особи, яка видала наказ про його звільнення. На переконання колегії це свідчить про те, що позивач не сподівався, що за поданим ним рапортом буде така швидка реакція щодо його звільнення. (а.с.8-9 т.1).
Також колегія суддів не може нехтувати такою цікавою особливістю в трудовій діяльності позивача: він вже двічі звільнявся з органів внутрішніх справ, що колегія суддів розцінює як стійку тенденцію поведінки позивача (а.с. 16, 22 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листка непрацездатності № 397-5 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в період з 12.09.2007 року по 28.09.2007 року. Позивач отримав трудову книжку у день звільнення, а саме 21.09.2007 р., про що свідчить особистий підпис позивача на послужному списку та з позивачем проведено повний розрахунок щодо грошового забезпечення (а.с. 7, 48 т.1).
Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 21.11.2007 р. № 450 о/с внесено зміни до наказу від 20.09.2007 року № 362 о/с в частині дати звільнення позивача, та зазначено: вважати старшого лейтенанта міліції ОСОБА_5. звільненим з органів внутрішніх справ з 29 вересня 2007 року, а не з 21 вересня 2007 року (а.с.44 т.1).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що під час звільнення позивача за власним бажанням відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правомірним є і відмова позивачу у задоволені позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки вони є похідними і наслідком вимог позивача про скасування наказу про звільнення та поновлення на попередній посаді.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 у справі № 2а/0570/10499/2011- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/10499/2011 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено 21 жовтня 2011 року.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Блохін А.А.
Губська Л.В.