Головуючий у 1 інстанції - Грачов Р.Р.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
19 жовтня 2011 року справа №2а-829/11/0553
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Компанієць І.Д. , Блохіна А. А.
за участю секретаря судового засідання Крючкової К.М., за участю: позивача особисто, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 травня 2011 р. у справі № 2а-829/11/0553 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про перерахунок пенсії,
Позивач 24.12.2010 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області та просив визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування підвищення до пенсії, як інваліду війни другої групи, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262 -XII, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплачених сум підвищення до пенсії з урахуванням індексації недоплачених сум за період з 01.01.1996 року по 16.05.2002 року - по 2 групі інваліда війни, з 17.05.2002 року по 18.07.2005 року по 3 групі інваліда війни, з 19.07.2005 року по 28.04.2006 року по 2 групі інваліда війни з відповідною індексацією. Позивач в позовній заяві просив визнати поважним пропуск строку на звернення до суду.
Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 травня 2011 р. позовні вимоги задоволені частково.
ОСОБА_3 поновлено строк на звернення за захистом порушеного права.
Визнані неправомірними. дії Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3, як інваліду війни другої групи, у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 недоплачених сум підвищення до пенсії за період з 17.05.2002 року по 18.07.2005 року по 3 групі інваліда війни, з 19.07.2005 року по 28.04.2006 року по 2 групі інваліда війни, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 350% мінімальних пенсій за віком для 2-ої групи інваліда війни, 200 % мінімальних пенсій за віком для 3-ої групи інваліда війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки здійснити індексацію підвищення до пенсії за період з 15.07.1999 року по 16.05.2002 року - по 2 групі інваліда війни, з 17.05.2002 року по 18.07.2005 року по З групі інваліда війни, з 19.07.2005 року по 28.04.2006 року по 2 групі інваліда війни, у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових коштів доходів населення» № 1282 -XII від 03.07.1991 року за період з 15.07.1999 року по 28.04.2006 року.
В іншій частині вимог було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з рішенням суду першої інстанції управління не згодне, оскільки вважає порушеними судом норми матеріального права.
Апелянт посилається на норми ст. 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 13 Закону України " «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2010 року № 2939 - IV та зазначає, що підвищення до пенсії ОСОБА_4 виплачувалось у встановленому законом розмірі, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.
Відносно індексації підвищення до пенсії позивачу, апелянт вказує, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України "Про індексацію грошових коштів доходів населення" не передбачений чіткий порядок індексації окремих категорій громадян. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Законом України "Про індексацію грошових коштів доходів населення" визначені об'єктом індексації грошових доходів населення, а саме: пенсія є об'єктом індексації, а не підвищення до пенсії.
Крім того, відповідач вказує на пропущенням позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи позивача та його представника, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягають задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.11.1987 року знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Совєтського району м. Макіївки як одержувач пенсії спочатку по 3-й групі інвалідності, з 17.05.2002 року як одержувач пенсії по 2-й групі інвалідності, 17.05.2002 року по 3-ї групі, з 28.04.2005 року є інвалідом 2 групи безстроково і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Згідно з висновком МСЕК позивач визнаний інвалідом війни другої групи безстроково. Позивач отримує пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 12, 13).
В червні 2010 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату підвищення до пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, на що отримав відмову в проведенні перерахунку (а.с.14, 15).
Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо поновлення позивачу строку звернення до суду та задоволення частини позовних вимог.
Позивач звернувся до суду 24.12.2010 року (відповідно до поштового конверту) щодо позовних вимог за період з 01.01.1996 року по 16.05.2002 року, з 17.05.2002 року по 18.07.2005 року, з 19.07.2005 року по 28.04.2006 року і колегія суддів не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з огляду на наступне.
Позивачем в позовній заяві не ставилось питання про поновлення йому строку звернення до суду з зазначеним позовом, бо, за його твердженням, строк він не порушив. При цьому позивач обґрунтував це тим, що через стан здоров»я він не звернувся до суду в передбачений законом термін, до того ж управління Пенсійного фонду не проводило роз'яснювальну робота щодо законодавства про пенсії, хоч це обов'язок державних службовців.
Пункт 7 ч. 5 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що питання про поновлення строку звернення до суду, якщо для цього є підстави, вирішується при постановленні ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції всупереч приписам статей 161, 163 КАС України вирішив це питання безпосередньо при ухваленні постанови, а саме: вирішивши позовні вимоги і поновивши строк на звернення до суду (а.с.46).
Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому пенсії саме з дати проведення перерахунку, бо ця дата є відліком для звернення за захистом порушеного права.
Звернення ОСОБА_3 до відповідача із заявою з питання перерахунку зазначеного виду підвищення до пенсії за певний період - не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Посилання позивача на ч. 2 статті 55 Закону № 2262 не може бути враховано колегією судді, оскільки наведена норма передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Колегія суддів вважає, що причини, які позивач вказав як поважні, на переконання колегії суддів хоча і заслуговують на увагу, але не є такими, щоб визначити їх у якості виключних обставин для поновлення строку, якщо врахувати, що незвернення до суду на протязі майже 15 років з моменту виникнення спірних правовідносин (з 01.01.1996 року) нічим пояснити не можна. Крім того, позивач мав можливість скористуватися послугами представника, як наприклад члена його сім'ї, так і будь-якої іншої особи, в тому числі і такої, що займається правозахисною діяльністю.
Помилковим є і твердження позивача щодо відсутності будь-яких строків на звернення до суду з цим позовом про перерахунок пенсії, оскільки сам перерахунок є похідним від визнання дій та бездіяльності неправомірними, а для їх оскарження статтею 99 КАС України встановлений певний строк. Така правова позиція міститься і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2010 року в справі № К-47491/09.
Статтею 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року в редакції, що діяла по 29.04.2006 року, було зазначено, що пенсії по інвалідності підвищуються, зокрема, на 350% мінімальної пенсії за віком - інвалідам другої групи, на 200% для інвалідів третьої групи.
З 29.04.2006 року зміст вказаної статті згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року N 3591-IV був викладений наступним чином: «Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом".
Тобто, на час звернення до суду норма, яку позивач зазначив як правову підставу для позовних вимог, була нечинною
Виходячи із загальноправових принципів дії норми у часі, оцінка спірних правовідносин здійснюється згідно законодавчих норм, які існують на час виникнення спірних правовідносин.
Спірні правовідносини виникли на дату звернення до суду - на 24.12.2010 року (а.с. 26). Оцінювати спір за недіючими нормами законодавець не передбачає.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав задоволення позовних вимог, та вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 має бути відмовлено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИэЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області у справі № 2а-829/11/0553 - задовольнити.
Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 травня 2011 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про перерахунок пенсії - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст складено 25 жовтня 2011 року
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Судді Компанієць І.Д. Блохін А.А.