Справа № 2-7716/11
іменем України
"23" листопада 2011 р.
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого -судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Боровенко Д.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні спільною власністю та виселення
В березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила: усунути перешкоди у користуванні належній їй ( ОСОБА_1 ) квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4; зобов'язати відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй ( ОСОБА_1 ) перешкод у користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1. Вимоги обґрунтовує тим, що спірна квартира ( АДРЕСА_1 ) на праві приватної спільної власності в рівних частках кожному належить їй ( ОСОБА_1 ) та її доньці, відповідачці по справі ( ОСОБА_2 ); станом на сьогоднішній день у спірній квартирі зареєстровано чотири особи, а саме: позивачка -ОСОБА_1, відповідачка -ОСОБА_2 ( донька позивачки ), відповідач -ОСОБА_3 ( колишній чоловік доньки ) та ОСОБА_5 ( син ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ). Крім зареєстрованих осіб у квартирі без реєстрації проживає ОСОБА_4 -майбутній чоловік ОСОБА_2 Починаючи з 1999 року відповідачами чиняться їй ( ОСОБА_1 ) перешкоди у користуванні ( проживанні ) спірною квартирою у зв'язку з чим вона та її чоловік -ОСОБА_6 змушені постійно проживати у Житомирській області. Також, позивачка зазначила, що відповідачами змінені замки у вхідних дверях квартири, що позбавляє її можливості потрапити до квартири; відповідачі постійно вчиняють сварки, погрожують та застосовують фізичну силу, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.07.2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії щодо зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 закрито.
Відповідачка ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 заперечуючи проти позову зазначила, що вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими; жодних перешкод у користуванні та проживанні спірною квартирою позивачці вона не чинить; між ними ( сторонами ) склалися неприязні стосунки, так як позивачка має намір продати спірну квартиру та отримати гроші за належну їй частину квартири; кожного разу, коли позивачка приходить до квартири зі своїм чоловіком вони постійно вчиняють сварки та бійки, наслідком яких є постійні виклики працівників міліції. Відповідачка зазначила, що позивачка зачинила меншу кімнату у якій стоїть стіл неповнолітнього ОСОБА_5 та у якій проживав ОСОБА_3 колишній чоловік відповідачки; позивачка не несла витрати по оплаті квартирної плати та за надані комунальні послуги; лише з вересня 2010 року ( перед зверненням до суду ) почала оплачувати 50 % витрат по квартирній платі ( без оплати за воду та електроенергію ). Крім того, позивачка має намір здати кімнату площею 10, 4 кв.м. у оренду та отримувати за це додатковий прибуток. Також, відповідачка зазначила, що станом на сьогоднішній день відповідач ОСОБА_4 у квартирі не проживає, заперечень з приводу проживання у спірній квартирі колишнього чоловіка ОСОБА_3 вона не має.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 -колишній чоловік відповідачки пояснив, що зі свого боку жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні та проживанні спірною квартирою він не чинить; з кожною появою ОСОБА_1 у квартирі виникають постійні сварки та бійки, які пов'язані із розподілом квартири. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку; причину неявки суду не сповістив; заперечень на позов не надіслав; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд ( ч. 1 ст. 319 ЦК України ).
Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що на праві приватної спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить спірна квартира АДРЕСА_1 в рівних частках кожному, відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського виконкому від 28.03.1996 року.
Як вбачається із довідки форми №3, в спірній квартирі зареєстровано чотири особи: ОСОБА_1 -позивачка, ОСОБА_2 - донька позивачки та відповідачка по справі, ОСОБА_3 -колишній чоловік ОСОБА_2, ОСОБА_5, 2003 року народження, син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Крім того, у спірній квартирі без реєстрації проживає ОСОБА_4
Спірна квартира розташована на третьому поверсі, загальною площею 43, 7 кв.м., яка складається з двох кімнат, житловою площею 38, 90 кв.м. ( одна кімната -площею 10, 40 кв.м., друга -18, 50 кв.м., яка є прохідною ), кухні - 6, 70 кв.м, коридору -2, 10 кв.м., вбудованої шафи -2, 00 кв.м., санвузла - 3, 20 кв.м.,а також балкон.
Майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників ), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно ) ( ч. 1 ст.355 ЦК України ).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю ( ч.1 ст.368 ЦК України ).
Відповідно до ч.1, 2 ст.269 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком ( квартирою ), крім випадків, установлених законодавством ( ст. 155 ЖК Української РСР ).
Під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки.
Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку ( квартири ), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі ), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири ), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку ( квартири ) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку ( квартири ) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку ( квартири ). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку ( квартири ) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку ( квартири ) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу ( до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. ). Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири ) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку ( квартири ) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
В жовтні 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 поселився до спірної квартиру за згоди ОСОБА_2, а також і ОСОБА_1, яка підтвердила даний факт під час розгляду справи в суді; 23 вересня 2003 року у них народився син ОСОБА_5, який з дня народження проживає в цій квартирі; 20 вересня 2010 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачка не довела тієї обставини, що ОСОБА_3 поселився до спірної квартири без її згоди. Підстав звільнення від доказування вказаних обставин судом не встановлено.
ОСОБА_3 поселився та постійно проживає в спірній квартирі тривалий час, вів спільне господарство з ОСОБА_2 та членами її сім'ї; ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2, до звернення до суду у 2011 році, не оспорювали його право на користування спірним житлом; з ним в квартирі проживає малолітній син; ОСОБА_3 несе витрати по оплаті комунальних послуг, які йому нараховуються утримувачем будинку; іншого житла ОСОБА_3 не має.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3, як член сім'ї власника ( одного із співвласників ), відповідно до ст..156 ЖК України, має право на користування квартирою, а тому не підлягає виселенню з підстав на які посилається позивачка.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 поселився до спірної квартири без згоди інших ( крім ОСОБА_2 ) членів сім'ї власника.
Оскільки ОСОБА_4 самоправно поселився до спірної квартири, тим самим чинить позивачці перешкоди у користуванні квартирою, відповідно до ч.3 ст. 116 Ж К України, він підлягає виселенню із неї без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_3 безпідставні, а тому не підлягають задоволенню, а в частині виселення ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
Враховуючи відносини, які склалися між співвласниками і характер правопорушення, створення відповідачем ОСОБА_3 перешкод позивачці у користуванні спірною квартирою АДРЕСА_1, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у користуванні спірною квартирою також підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивачки про зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй ( ОСОБА_1 ) перешкод у користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2011 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, треті особи: КП ЖЕК ” Сирець ”, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визначення порядку користування квартирою та вселення задоволено частково. Постановлено: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1; вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду набрало законної сили.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 169, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні спільною власністю та виселення задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: