"02" лютого 2012 р.справа № 2а-10188/10/0870
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Проценко О.А. Чередниченко В.Є.
за участі секретаря : Алтуховій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 28.02.2011р. у справі № 2а-10188/10/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метропромсервіс»
до
про Запорізької митниці
визнання неправомірними та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метропромсервіс»(далі по тексту -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці (далі по тексту -відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення від 30.11.2010р. №112000006/2010/002451/2 про визначення митної вартості. ( а.с.4-6).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2011р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10188/10/0870 ( а.с.2).
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що Запорізька митниця прийняла відносно позивача рішення від 30.11.2010 № 112000006/2010/002451/2 про визначення митної вартості товарів, згідно якого ТОВ «Метропромсервіс»збільшено митну вартість товару - нікелю на 71531,9 доларів США. Позивач вважає вказане рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню. В рішенні митниці зазначено, що ненадання декларантом додаткових документів у повному обсязі для підтвердження митної вартості товару призвело до визначення митної вартості товарів із застосуванням методу № 3 на підставі наявної у митного органу інформації щодо подібних (аналогічних) товарів згідно з вимогами ст.269 Митного Кодексу України. Проте для застосування цього методу не було ніяких підстав. Ціна товару визначена державним органом з урахуванням ринкової вартості і саме ця ціна вказана у вантажній митній декларації та інвойсі № 1804-77 від 23.11.2010р.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2011р. у справі №2а-10188/10/0870 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метропромсервіс»до Запорізької митниці про визнання неправомірними та скасування рішення - задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 30.11.2010 № 112000006/2010/002451/2. (суддя Артоуз О.О.) ( а.с. 90-93).
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що з дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Відповідач -Запорізька митниця, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2011 року та відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для підтвердження митної вартості товарів, і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ від 20.12.06 № 1766 (далі -Порядок). При перевірці документів виникли сумніви щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.
Від позивача по справі письмових заперечень на апеляційну скаргу на адресу Дніпропетровського апеляційного суду не надходило.
Позивач по справі, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з»явився, про причини неявки свого представника суд не сповістив, з заявами про розгляд справи з його участю -не звертався. За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача.
Представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
У судовому засідання заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач -Запорізька митниця, у відповідності до ст..14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи. керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2010р. між позивачем та фірмою Ferroleg GmbH», укладено контракт №05/10-09р.
29.11.2010р. в режимі ІМ-40 було заявлено до митного оформлення вантажну митну декларацію № 112000010/2010/009745 з вантажем Нікель Н1. ГОСТ 849-2008., що надійшов на адресу підприємства від фірми Ferroleg GmbH», згідно контракту від 05.11.2010 №05/10-09.
Згідно матеріалів справи, Відповідач під час митного оформлення витребував у позивача додаткові документи. Декларант був ознайомлений зі списком витребуваних документів, про що зроблено відмітку на вказаній декларації.
Запорізькою митницею було прийнято рішення від 30.11.2010 № 112000006/2010/002451/2 про визначення митної вартості товарів, згідно якого ТОВ «Метропромсервіс»збільшено митну вартість товару - нікелю на 71531,9 дол. США.
В рішенні митниці зазначено, що ненадання декларантом додаткових документів у повному обсязі для підтвердження митної вартості товару призвело до визначення митної вартості товарів із застосуванням методу № 3 на підставі наявної у митного органу інформації щодо подібних (аналогічних) товарів згідно з вимогами ст. 269 Митного Кодексу України.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги й ту обставину, що в матеріалах справи міститься повідомлення Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків Міністерства економіки України № 6/915 від 29.11.2010, враховуючи кон'юнктуру ринку нікелю, котирування Лондонської біржі металів нікелю за станом на 10.11.2010р., якісні характеристики товару, об'єму партії, умови оплати та умови поставки FСА (м. Карлсруе, Німеччина), підтверджують, що рівень ціни на продукцію, що поставлявся в рамках Контракту, складає 24625,00 доларів США. Даний товар підпадає під біржовий товар, куплений на Лондонській біржі металів, згідно рахунку продавця (ціна формується 24625,00 доларів США = LМЕ sttelement «Нікель»за 10.11.2010р. - 24350,00 доларів США + премія 275,00 доларів США за метричну тону).
Судом першої інстанції встановлено, що при оформленні експортної декларації продавець товару зробив помилку у вазі брутто, на що додатково додав лист- роз'яснення відносно ваги брутто. Цей лист наданий позивачем по справі при митному оформленні товару, а також відображено у митній декларації гр. 44 під кодом 9000, згідно наказу ДМСУ від 09.07.1997 № 307 «Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації».
Пакувальний лист наданий органу і відображено у митній декларації гр. 44 під кодом 3141, згідно наказу ДМСУ від 09.07.1997 № 307 «Про затвердження інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації».
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.І ст.260 МК України).
Згідно з ч.І ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів виробника.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Колегія суддів вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів.
Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні. Як вбачається з матеріалів справи, зазначених дій митниця не виконала.
З дій відповідача та прийнятого рішення не вбачається наявність потреби у Запорізької митниці даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішення відповідача про визначення митної вартості товару за третім методом, також, не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за третім методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
Колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що відповідно до п.З ст.З Наказу Державнорї митної служби України від 24.06.2009 року №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»(далі - наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; ,
- інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу , Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Запорізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.
Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме метод 1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію. При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту, що не суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на досліджених судом матеріалах. Однак у спірному випадку Запорізька митниця відразу застосувала метод № 3, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача в оспорюваному рішенні про визначення митної вартості на підставі ст. 269 МКУ, яке ґрунтується на раніше визначеній вартості за методом №6, є необгрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 30.11.2010р. №112000006/2010/002451/2 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.З ст. 2 КАС України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням необхідних документів позивачем для визначення митної вартості товару, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 3, а не надання всіх витребуваних документів декларантом митному органу обумовлено об'єктивними умовами укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, а також їх відсутності у декларанта та не надання їх контрагентом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 лютого 2011р. необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,195,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Запорізької митниці -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011р. у справі №2а-10188/10/0870 -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено -01 березня 2012.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: В.Є. Чередниченко