"26" січня 2012 р. справа № 2а-0870/3073/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участі секретаря : Ліпіної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. у справі № 2а-0870/3073/11
за позовом Управління освіти Енергодарської міської ради
до
про Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області
визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-
Управління освіти Енергодарської міської ради (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області (далі по тексту -відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.04.2011 №20 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. (а.с. 2-5).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-0870/3073/11 (а.с. 1).
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не врахував відсутність провини позивача у несвоєчасному перерахуванні частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за лютий 2011 року. Порушення позивачем терміну перерахування ЄСВ сталось внаслідок перерахування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - ФССТВП) в інший термін, ніж повинне було бути проведене перерахування ЄСВ. Оскільки позивач є бюджетною установою і видатки на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, які здійснюються за рахунок ФССТВП, не передбачені в кошторисі позивача, то позивач не міг здійснити оплату ЄСВ з іншого джерела ніж лише за рахунок перерахованих ФССТВП коштів.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. у справі № 2а-0870/3073/11 адміністративний позов Управління освіти Енергодарської міської ради до Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкту владних повноважень -задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області від 15.04.2011 №20 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску. (суддя Кисіль Р.В.) (а.с. 144-146).
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивач є установою, яка фінансується з бюджету. Інших джерел виплати ЄСВ із страхованих виплат, які фінансуються ФССТВП, окрім як з рахунку, на який надходять такі страхові виплати, позивач не мав права, а оплата такого зобов'язання за рахунок коштів з кошторису позивача - є бюджетним правопорушенням.
Відповідач -Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подало апеляційну скаргу (а.с. 151), зазначивши, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач просить суд постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Управління освіти Енергодарської міської ради відмовити. Крім того, відповідач просить суд розглянути справу за відсутності їх представника.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що Законом № 2464 чітко визначено строк сплати страхових внесків і будь-яких пільг щодо сплати єдиного внеску не передбачено. Відповідно до особового рахунку платника єдиного внеску, за Управлінням освіти станом на 21.02.2011 р. рахувалася заборгованість по єдиному внеску в сумі 5300,79 грн. (п'ять тисяч триста гри. 79 коп.). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). За несвоєчасну сплату єдиного внеску, до Управління освіти була застосована фінансова санкція та нарахована пеня, про що прийнято рішення від 15.04.2011 р. № 20.
Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, були повідомлені у встановленому порядку, правом на участь представників в судовому засіданні не скористались, з огляду на що, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.
У судовому засіданні, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником ЄСВ за осіб, які отримують від ФССТВП через Управління освіти Енергодарської міської ради допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наданих позивачем виписок з рахунку №37118026001468 за 21.02.2011р. та за 24.02.2011р., двадцять першого лютого дві тисячі одинадцятого року на вказаний рахунок Енергодарською міською виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було перераховано 322 974,84 грн., призначення платежу - фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам згідно заяви-розрахунку вх. №529 від 14.02.2011; двадцять четвертого лютого дві тисячі одинадцятого року - 13 468,07 грн. призначення платежу - фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам згідно заяви-розрахунку вх. №573 від 17.02.2011р.
З наданих суду ксерокопій платіжних доручень, в період з 21.02.2011р. по 28.02.2011р., позивачем були проведені наступні оплати на адресу відповідача:
за платіжним дорученням № 2334 від 23.02.2011, 28.02.2011 позивачем в адресу відповідача було перераховано 5300,79 грн. утримань із лікарняних ССВ 2% із лікарняних за січень 2011 року по строку 23.02.2011,
за платіжним дорученням №2279 від 23.02.2011, 25.02.2011 позивачем в адресу відповідача було перераховано 829.02 грн.
Рішенням відповідача №20 від 15.04.2011р, за несвоєчасну сплату ЄСВ до позивача був застосований штраф у сумі 530,08 грн. та нарахована пеня у розмірі 33.07 грн. за період з 21.02.2011 до 28.02.2011.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 № 2464-УІ; Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 № 2240-111.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В п. 6 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону надане визначення поняття недоїмка, відповідно до якого це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно із абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками ЄСВ є роботодавці -підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини.
Пунктом 11 частини 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 № 2240-111 (далі Закон №2240) визначені страхові випадки, умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати.
Абзацами 1-2 ч. 2 ст. 35 Закону №2240 визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 9 статті 9 Закону №2464 визначено, що обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2. 3. 6, 7. 8. 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, -календарний рік.
Отже, позивач повинен сплачувати ЄСВ щомісяця під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення).
Згідно із п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Частиною 11 статті 9 Закону №2464 визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закон №2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно із ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Відповідно до вимог абз. 1-3 ч. 1 ст. 21 Закону №2240 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень ФССТВП в порядку, встановленому правлінням цього фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень ФССТВП є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень ФССТВП здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Абзацами 2-4 частини 2 статті 21 Закону №2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України.
Кошти ФССТВП, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обов'язок позивача щодо своєчасного перерахування ЄСВ, який нараховується на пов'язані із тимчасовою втратою працездатності виплати, не супроводжується його обов'язком зажадати від ФССТВП перерахування таких виплат до 20 числа місяця в якому здійснюється виплата допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам.
До такого висовку колегія суддів приходить на підставі ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-УІ (далі Закон №2464), в якій визначено порядок обчислення та сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону № 2464 - єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Згідно ч.12 ст.9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Приймаючи рішення про задоволення апеляційних вимог та відмовляючи в задоволенні позовної заяви, колегія суддів керується вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст.2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для прийняття висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно та одностроннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 03 червня 2011р. необхідно скасувати, а в задоволенні позовних вимог слід -відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Енергодарі Запорізької області -задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року у справі №2а-0870\3073\11 -скасувати.
В задоволенні позову -відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст складено - 01 березня 2012р.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна