"29" листопада 2011 р.справа № 2а-9329/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - Панченко О.М.,
суддів - Коршуна А.О. Католікяна М.О. ,
при секретарі судового засідання -Піддубній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року в справі № 2а-9329/10/0470 (головуючий в суді 1-й інстанції Л.Є.Букіна)
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 902774 грн. 95 коп. та пені у сумі 27353 грн. 83 коп., а всього 930128 грн. 78 коп., за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто адміністративно-господарські санкції в сумі 825 394,24 грн та пеня у сумі 25009,44грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем частково виконаний норматив для працевлаштування інвалідів, а саме при нормативі працевлаштування - 99 осіб фактично працевлаштовано - 64 інваліда, застосовані відповідні заходи для працевлаштування 3 осіб, не вжив заходів для працевлаштування 32 осіб, а тому, з урахуванням фактичних обставин та вини відповідача у вчиненні правопорушення, позов задоволено частково.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Зазначає в апеляційній скарзі, що згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечувати інші соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Апелянт зазначає, що підприємство щомісячно подавало звіти за формами 3-ПН та 1-ПВ, тобто своєчасно заявляло центру зайнятості про наявність вакантних посад для інвалідів за встановленою формою, але останній не направив жодного інваліда для працевлаштування. Незважаючи на це, підприємство самостійно працевлаштувало 4 інвалідів.
Апелянт вважає, що виконав свій обов'язок, покладений ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки виділив та створив робочі місця для працевлаштування інвалідів. Крім того, створення роботодавцем для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.
Зазначає, що вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення, вини підприємства у його вчиненні немає, а тому відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача Лотанюк С.В. в судовому засіданні пояснила, що незалежно від того, що у звітах було зазначено про наявність трьох вакансій, центр зайнятості жодного інваліда для працевлаштування не направив. Вважала, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні та просила апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача та до судового засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа»є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було подано до Центрально-Міського центру зайнятості населення м. Кривий Ріг 12 звітів за формою № 3-ПН. Суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач згідно цих звітів повідомляв про наявність трьох вакансій для інвалідів, виходячи з вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики , від 19.12.2005 року № 420.
Таких висновків суду а ні апеляційна скарга, а ні пояснення представника відповідача в судовому засіданні не спростували.
Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування 32 інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку адміністративно-господарських санкцій, здійсненого судом першої інстанції. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було вжито всіх залежні від нього заходів для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що згідно діючого законодавства, обов'язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов'язок роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче, місце, тобто укладення з ним трудового договору. Обов'язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Оскільки відповідач в належній формі не надав інформації центру зайнятості, колегія суддів вважає, що він не довів факт відсутності вини та неможливість уникнення правопорушення з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Таким чином, підставою для нарахування пені є наявність порушення, за яке передбачено стягнення адміністративного -господарських санкцій, та порушення термінів їх сплати. Оскільки суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність порушення, пеня підлягає стягненню.
Колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено.
За таких обставин, підстав для скасування судового рішення не вбачається
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року в справі № 2а-9329/10/0470 залишити без задоволення., а постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначенні ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: М.О. Католікян