"21" лютого 2012 р.справа № 2а-0870/1180/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря - Панченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ-Екологія»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі №2а-0870/1180/11
за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю «КБ-Екологія»про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути за рахунок коштів платника податків податкову заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 36752, 55грн., яка виникла за період листопад-грудень 2010 року, січень 2011 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року позов задоволено частково, а саме: стягнути з рахунків платника податків з товариства з обмеженою відповідальністю «КБ-Екологія»податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 21 414, 30 грн.. Згідно з постановою суду з відповідача стягнута заборгованість по листопад 2010 року включно, в іншій частині позову відмовлено з тих підстав, що у грудні 2010 року договір оренди земельної ділянки був розірваний, здійснена державна реєстрація припинення договору, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок сплачувати оренду плату після розірвання договору оренди земельної ділянки.
Не погодившись з постановою суду, позивач та відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, подали апеляційні скарги, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга ДПІ обґрунтована тим, що вказані зобов'язання з орендної плати виникли внаслідок подання позивачем податкових декларацій, у яких підприємством самостійно визначено розмір орендної плати, яку останній був зобов'язаний сплачувати у визначені Законом строки.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що підприємство фактично не використовує земельну ділянку з квітня 2010 року, у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці. Відповідач вказував на те, що у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно до іншої особи, то до цієї особи переходить і право користування земельною ділянкою, на якій таке нерухоме майно розташоване. Таким чином, з часу укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна до покупця перейшло і право користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим у підприємства відсутній обов'язок, з цього часу, сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2008 року між ТОВ «КБ-Екологія»та Запорізькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який 15.02.2010 року зареєстрований в Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам».
Відповідно до ст..2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно із ст..5 названого Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Таким чином, відповідач, як орендар земельної ділянки, є суб'єктом плати за землю.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності (ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ) є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст.. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права і таке право посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", зі змінами та доповненнями, встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї.
Таким чином, враховуючи, що укладення договору оренди земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для припинення права користування та розірвання договору оренди земельної ділянки необхідне прийняття відповідного рішення та укладення договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 31 зазначеного Закону, договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
При цьому статтею 34 вказаного Закону, встановлено наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав на те, що у випадку якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.
У разі коли орендарі земель державної і комунальної власності, які відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках, повернули їх орендодавцю у встановленому порядку, нові власники таких будинків, будівель або споруд є платниками орендної плати за землю до бюджету з моменту набрання чинності договорами оренди землі, якщо інший строк не передбачений в таких договорах.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на ст..7 Закону України «Про оренду землі»та вказав на обов'язок відповідача сплачувати орендну плату за земельну ділянку до моменту розірвання договору оренди.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що фактично дія договору оренди земельної ділянки припинена 10.12.2010р. шляхом укладення між Орендарем та Орендодавцем угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с.52).
З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про обов'язок відповідача сплачувати орендну платну до грудня 2010 року, у зв'язку з чим правомірно стягнув з відповідача заборгованість по орендній платі за вказаний період у розмірі 21 414,30грн., що підтверджується розрахунком ДПІ (а.с.59).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у підприємства обов'язку сплачувати орендну плату з часу відчуження нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці.
Необґрунтованими вважає суд апеляційної інстанції і доводи ДПІ про обов'язок відповідача сплачувати орендну плату після розірвання договору оренди земельної ділянки, з огляду на самостійно визначені підприємством зобов'язання з орендної плати, шляхом подання відповідної декларації.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та обґрунтовано визначено як обов'язок відповідача сплачувати орендну плату так і період, за який така орендна плата мала бути сплачена.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ-Екологія»- залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі №2а-0870/1180/11 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк