79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 березня 2012 р. № 2а-382/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання -Іваськевича С.В.,
представників позивача -Вершиніна А.Г. та Єжова О.Ю.,
представника відповідача -Чабана О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фольга-Центр»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фольга-Центр»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова № 0002172320 та № 0002182320 від 22.07.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів, укладених із контрагентами позивача - ПП «Укрметтрейд», ТзОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А»та ТзОВ «Рент Сталл»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення нечинними та такими, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 16.01.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Під час судового розгляду, за згодою представників позивача, задоволено клопотання представника відповідача та замінено первинного відповідача -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова належним відповідачем -Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. В судовому засіданні 22.03.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просили суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ПП «Укрметтрейд», ТзОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А»та ТзОВ «Рент Сталл»не мали реального характеру. Документи, представлені позивачем як докази фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не можуть свідчити про виконання такими підприємства своїх договірних зобов'язань.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені в Акті № 139/23-9/32327977 від 06.07.2011 року.
Податковим органом встановлено, що підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2 639 767 грн. згідно податкових накладних, виписаних ПП «Укрметтрейд» на суму 494 325,06 грн., ТзОВ «Айрон Проспект»на суму 764 879,06 грн., ПП «Юст-А»на суму 591 324,24 грн. та ТзОВ «Рент Сталл»на суму 789 239,44 грн., витрати по поставці товару по яких не підтверджено відповідними первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства. Господарські операції, які відображені у представлених до перевірки ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»документах за період з 01.04.2010 року 31.03.2011 року, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність підприємства була спрямована на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.
А відтак, відповідач прийшов до висновку, що ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»порушено вимоги п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п.198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.
На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002172320 від 22.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на прибуток на суму 4 056 217,50 грн., з них за основним платежем - 3 299709 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -756 508,5 грн., та № 0002182320 від 22.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 3 244 974 грн., з них за основним платежем -2 639 767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -605 207 грн.
Позивач не погодився із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.
Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).
Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підтверджена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Укрметтрейд», ТзОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А»та ТзОВ «Рент Сталл»не було.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 року між ПП «Укрметтрейд»та ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»укладено Договір поставки № 0106/01, предметом якого є надання поліграфічних матеріалів та послуг по обробці поліграфічних матеріалів. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що товар відвантажується на адресу Покупця за рахунок Продавця через перевізника.
Позивач підтверджує реальних характер вказаної господарської операції видатковими накладними № РН-6-01001 від 01.06.2010 року, № РН-6-01002 від 01.06.2010 року, № РН-6-01003 від 01.06.2010 року № РН-6-01004 від 01.06.2010 року, №РН-6-01005 від 01.06.2010 року, №РН-6-01006 від 01.06.2010 року, № РН-6-01007 від 01.06.2010 року, №РН-6-01008 від 01.06.2010 року та № РН-6-01009 від 01.06.2010 року, податковими накладними №№6010000001 -6010000009 від 01.06.2010 року, товарно-транспортними накладними № 258 від 01.06.2010 року, № 823 від 01.06.2010 року та експрес-накладною № 10001761471 від 01.06.2010 року.
Оплата за отримані товари проведена на підставі Додаткової угоди до Договору поставки №1 від 10.08.2010 року шляхом здійснення розрахунку векселем, що підтверджується актом приймання-передачі векселя від 10.08.2010 року.
Відповідно до Договору поставки № 0107/01 від 01.07.2010 року, укладеного між ТзОВ «Айрон Проспект»та ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр», Продавець зобов'язується надати поліграфічні матеріали та послуги по обробці поліграфічних матеріалів. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що товар відвантажується на адресу Покупця за рахунок Продавця через перевізника.
Поставка товару підтверджується видатковими накладними від 01.07.2010 року №№ РН 7-0100006 -РН-7-0100015, податковими накладними від 01.07.2010 року №№ 7010000006-7010000015, товарно-транспортними накладними № 38826 від 01.07.2010 року, №3247 від 01.07.2010 року № 847 від 01.07.2010 року.
Оплата за отримані товари проведена в безготівковій формі повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 633 від 20.09.2010 року, № 649 від 22.09.2010 року № 655 від 23.09.2010 року № 670 від 29.09.2010 року № 688 від 05.10.2010 року, № 691 від 06.10.2010 року , № 699 від 07.10.2010 року, № 700 від 07.10.2010 року, № 701 від 07.10.2010 року, № 702 від 07.10.2010 року, № 709 від 11.10.2010 року, № 716 від 13.10.2010 року, № 721 від 14.10.2010 року, № 725 від 15.10.2010 року, № 737 від 19.10.2010 року, № 738 від 19.10.2010 року, № 750 від 20.10.2010 року № 763 від 20.10.2010 року, № 765 від 20.10.2010 року, № 780 від 25.10.2010 року, № 758 від 26.10.2010 року, № 805 від 01.11.2010 року, № 373 від 02.11.2010 року.
02.08.2010 року між ПП «Юст-А»та ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»укладено Договір поставки № 0208/10, предметом якого є поліграфічні матеріали та послуги по обробці поліграфічних матеріалів. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що товар відвантажується на адресу Покупця за рахунок Продавця через перевізника.
Позивач підтверджує фактичний характер вказаної господарської операції видатковими накладними №№ 48102081-48102088 від 02.08.2010 року, податковими накладними №№ 48102081-48102088 від 02.08.2010 року, товарно-транспортними накладними № 16254 від 02.08.2010 року, № 16256 від 02.08.2010 року, експрес-накладними № 10003037845 від 02.08.2010 року , № 10002073063 від 02.08.2010 року.
Оплата за отримані товари проведена в безготівковій формі частково шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в сумі 595 137 грн. та на підставі додаткової угоди до Договору поставки № 1 від 16.08.2010 року шляхом здійснення розрахунку векселем, що підтверджується актом приймання-передачі векселя від 16.08.2010 року.
01.11.2010 року між ТзОВ «Рент Сталл»та ТзОВ «Торговий дім «Фольга-Центр»укладено Договір поставки № 0111/10/01, предметом якого є поліграфічні матеріали та послуги по обробці поліграфічних матеріалів. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що товар відвантажується на адресу Покупця за рахунок Продавця через перевізника.
Позивач підтверджує поставку товарів видатковими накладними №№ 01101113-01101119 від 01.11.2010 року, №№ 01101205, 01101206 від 01.12.2010 року, податковими накладними №№ 01101113-01101119 від 01.11.2010 року, №№ 01101205, 01101206 від 01.12.2010 року.
Оплата за отримані товари проведена частково в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в сумі 3371657,84 грн. (платіжні доручення №1111 від 30.12.2010 року, № 16 від 12.01.2011 року, № 46 від 17.01.2011 року, № 47 від 17.01.2011 року, № 53 від 19.01.2011 року, № 68 від 20.01.2011 року, № 72 від 21.01.2011 року, № 81 від 24.01.2011 року, № 87 від 25.01.2011 року, № 118 від 03.02.2011 року) та векселями, що підтверджується додатковими угодами №№1-11 від 03.02.2011 року, актами приймання-передачі векселів від 03.02.2011 року, договором купівлі-продажу цінних паперів № 090311-Б-1 від 09.03.2011 року, № 250311-Б-3 від 28.03.2011 року, актом прийому-передачі цінних паперів від 09.03.2011 року, від 28.03.2011 року, актом виконаних зобов'язань від 09.03.2011 року, від 28.03.2011 року, платіжними дорученнями № 221 від 09.03.2011 року, № 283 від 28.03.2011 року, простими векселями від 03.02.2011 року.
Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають зміст господарських операцій, що відбулись між позивачем та наведеними вище контрагентами, суд вважає безпідставним не взяття їх до уваги відповідачем.
Крім того, як вбачається з положень Закону України «Про податок на додану вартість» документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством. А відтак, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Щодо укладення договорів поставки між позивачем та наведеними вище контрагентами, які на думку відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.
У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).
Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПП «Укрметтрейд», ТзОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А»та ТзОВ «Рент Стал뻴рунтуються на тому, що господарські операції за цими договорами не мають реального характеру (не дотримано ч.5 ст. 203 ЦК України).
Такий висновок відповідача є помилковим, оскільки господарські операції позивача з вищевказаним контрагентом не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін. На момент укладення та виконання зобов'язань згідно з укладеними договорами поставки як позивач, так і його контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, про що свідчать відповідні Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість.
Суб'єктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення наведених вище господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.
Крім того, суд бере до уваги, те що відповідно до ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Проте, відповідачем під час перевірки та судового розгляду не встановлено і не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладені позивачем договори поставки продукції, на підставі яких виникли правовідносини між ним та ПП «Укрметтрейд», ТзОВ «Айрон Проспект», ПП «Юст-А»та ТзОВ «Рент Сталл»не відповідали дійсним намірам щодо набуття цивільних прав і обов'язків. А також всупереч зазначеному, під час перевірки податковим органом не вчинено дій стосовно застосування положень п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, яка саме передбачає отримання необхідних документів на підтвердження показників, відображених у звітності платника податків, та стосовно об'єктивного і повного аналізу його господарської діяльності.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення правомірними.
Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0002172320 та № 0002182320 від 22.07.2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фольга-Центр»2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2012 року.
Суддя Сакалош В.М.