Справа № 712/3426/2012
4/712/415/2012
02 квітня 2012 рокум.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в особі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.
при секретарі Секереш О.В.,
за участю прокурора Варга Ю.Ю.,
скаржника ОСОБА_1,
представника скаржника ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
слідчого СВ ПМ ДПС Якима М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПС в Закарпатській області від 14.02.2012 року про порушення кримінальної справи відносно нього за фактом умисного ухилення від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПС в Закарпатській області від 14.02.2012 року про порушення кримінальної справи відносно нього, як фізичної особи -підприємця, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в якій вказує, що 14.02.2012 року слідчим Якима М.Ю. винесено постанову про порушення кримінальної справи, в якій міститься посилання на порушення ним податкового законодавства та донарахування податкових зобов'язань. Однак, жодних порушень він не допускав, а позиція службової особи органу ДПС є помилковою, внаслідок вільного трактування положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». За період, який вказаний у оскаржуваній постанові він здійснював господарську діяльність згідно з договором комісії № ВД 19/205 від 01.05.2005 року, відповідно до умов якого винагорода комісіонерові виплачується шляхом утримання належних йому сум з грошових коштів, перерахованих третіми особами. Таким чином, посадові особи органу ДПС помилково включили в дохід суми вартості ТМЦ переданих для реалізації комісіонеру, оскільки в зазначеному випадку виручкою є виключно сума комісії за надані послуги, а всі податкові платежі здійснені власником ТМЦ, тобто комітентом за договором комісії.
Вважає, що за таких обставин, орган ДПС невірно нарахував податкові зобов'язання, а відтак відсутня сама подія злочину.
Просить постанову про порушення кримінальної справи від 14.02.2012 року -скасувати та кримінальну справу закрити на підставі п.1 ст. 6 КПК України.
В судовому засіданні скаржник, його представник та захисник скаргу підтримали, в обґрунтування навели обставини викладенні в ній, у поясненнях до скарги, та долучених до неї копіях документів, зокрема роз'ясненнях центрального контролюючого органу, яким керувався скаржник при здійсненні підприємницької діяльності протягом періоду, який перевірявся. З цих підстав просили її задовольнити.
Прокурор та слідчий, в провадженні якого перебуває справа, у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечили, просили її відхилити, а постанову про порушення кримінальної справи залишити в силі.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу № 1600712, оцінивши всі наявні докази з точки зору належності та допустимості кожного з них, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з диспозиції наведеної норми закону підприємницька діяльність в Україні регламентується спеціальними законами та регуляторними актами в галузі податкових відносин. Спеціальними законами, що діяли на момент вчинення діянь, які інкримінуються скаржнику ФОП ОСОБА_1 не було передбачено включення до сукупного доходу суми всієї виручки від реалізації товару за цивільно-правовими угодами, зокрема договорами комісії та консигнації. Отже контролюючий орган - Мукачівська ОДПІ, здійснивши планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання склала акт №750/17-03/НОМЕР_1 від 06.11.2007 року. На підставі наведеного акту були прийняті податкові повідомлення рішення, яким скаржнику було визначено податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 2091327 грн. та зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 62838,49 грн. Не погоджуючись з донарахованими зобов'язаннями ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку. За даним фактом органом досудового слідства було проведено перевірку та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 березня 2008 року. Зазначену постанову було скасовано постановою прокурора 26 січня 2012 року, а матеріали направлено для додаткової перевірки.
Проте, 14 лютого 2012 року без проведення додаткової перевірки орган досудового слідства, на підставі попередніх матеріалів, порушив кримінальну справу відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, без достатніх на те приводів та підстав для порушення кримінальної справи.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Таким чином спеціальним законом, який застосовується в галузі податкових відносин питання щодо справляння податків та зборів, визначених як узгоджені податкові зобов'язання врегульоване.
Відповідно до п.14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виходячи з диспозиції ст. 212 Кримінального кодексу України суд критично оцінює доводи прокурора про наявність умислу на ухилення від сплати податків суб'єктом господарювання, оскільки в наведеному конкретному випадку слід застосовувати норми спеціального податкового законодавства, яке визначає конкретних платників, їхні обов'язки, строки і механізм сплати платежів, що в свою чергу й визначає специфіку злочинних дій, спрямованих на ухилення.
Такий механізм, зокрема, врегульований положеннями ст.87.11. Податкового Кодексу та полягає в обов'язковості звернення органу стягнення, яким є Мукачівська ОДПІ до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Після набуття рішенням суду законної сили, стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відомостей про факт звернення органу стягнення до суду, наявності рішення суду, яке набуло законної сили, та виконавчого провадження по примусовому стягненню з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу орган досудового слідства суду не надав.
Положеннями ст. 212 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність не за сам факт несплати у встановлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати, коли особа має намір взагалі не виконувати (повністю або частково) покладені на неї податкові зобов'язання.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», відповідальність за ст. 212 виключається, якщо платник податків і зборів діяв, виконуючи: 1) податкове роз'яснення відповідного центрального контролюючого органу, навіть у тому разі, коли воно у майбутньому було змінене або скасоване; 2) неправильні рекомендації, роз'яснення чи консультації з питань оподаткування контролюючих органів різних рівнів.
Так у матеріалах скарги містяться листи Державної податкової адміністрації України, від 7 листопада 2000 р. № 14724/7/15-1317, від 3 січня 2001 року № 1/2/15-1314, від 19 листопада 2010 року № 7649/0/23-7014/1340, з яких випливає різне тлумачення щодо порядку та механізму обчислення та справляння податків і зборів у галузі здійснення торгівельної діяльності за договорами комісії (консигнації).
Відсутність законодавчо врегульованих механізмів здійснення органами виконавчої влади, зокрема ДПА, своїх функцій не може бути підставою для притягнення до відповідальності осіб, які діють у межах існуючих на час здійснення підприємницької діяльності, спеціальних законів та регуляторних актів.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, висновок досудового слідства про наявність умислу суб'єкта господарювання на здійснення кримінально-караних дій безпідставним, що зумовлює висновок про протиправність постанови про порушення кримінальної справи і є безумовною підставою для її скасування у судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 3, 23 КК України, ст.ст. 6, 94, 98, 236-8 КПК України,
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПС у Закарпатській області лейтенанта податкової міліції Якима М.Ю. від 14 лютого 2012 року про порушення кримінальної справи № 1600712 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - скасувати.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Т.Р. Деметрадзе