вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 березня 2012 р. Справа №2а-897/12/0170/13
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі суддіОльшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А2272, Військового комісаріату АР Крим, Командира військової частини А 2272 підполковник Конотопенко О. Я
про визнання протиправними дій та бездіяльності, спонукання до виконання певних дій,
за участю сторін:
позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1,
представника позивача - ОСОБА_3, довіреність №311 від 10.02.12,
представника відповідача 1,3-не з'явився,
представника відповідача 2- ОСОБА_4, довіреність №03/д від 16.01.12,
третьої особи- не з'явився .
Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2272, Військового комісаріату АР Крим, Командира військової частини А 2272 підполковник Конотопенко О. Я про:
-визнання протиправною бездіяльність Командира військової частини А 2272, яка має свій вираз у неприйнятті відповідного рішення за скаргою (зверненням) позивача від 09.12.2011 у встановлені законом строки та порядку;
-зобов'язання Командира військової частини А 2272 прийняти рішення за скаргою позивача від 09.12.2011, нарахувати грошове забезпечення за липень та серпень 2011 року та виплатити його у повному обсязі, як це вимагає для призначення пенсії Військовиї комісаріат АР Крим щодо нарахування грошового забезпечення у листі №3471/ВСЗ від 01.12.2011 року;
-зобов'язання Командира військової частини А 2272 направити на адресу Військового комісаріату АР Крим довідку встановленого зразку про грошове забезпечення позивача для оформлення пенсії, з вказівками про сплачене грошове зобов'язання за липень та серпень 2011року;
- зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим документи для призначення пенсії позивачу.
Позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. 01.03.2012 надав заяву про уточнення пункту 2 позовних вимог, а саме просить зобов'язати Командира військової частини А 2272 прийняти рішення за скаргою позивача від 09.12.2011, нарахувати грошове забезпечення за липень по 1 серпня 2011року та виплатити його у повному обсязі, як це вимагає для призначення пенсії Військовий комісаріат АР Крим щодо нарахування грошового забезпечення у листі №3471/ВСЗ від 01.12.2011.
Представники відповідачів заперечували проти позову.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовому званні прапорщик в Чорноморському тренувальному центрі морської піхоти, котрий перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині А2272.
Згідно контракту про проходження військової служби він був укладений позивачем на строк до 13.05.2011. 14.02.2011 позивачем власноручно було подана заява про звільнення з лав Збройних сил за закінченням строку контракту.
Згідно зі статтею 237 Указу Президента України від 10.12.2008, № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту.
Контракт припиняється (розривається): у день закінчення строку контракту.
На підставі витягу із наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.05.2011 № 64-ПМ ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 6, підпункт “а”(у зв'язку із закінченням строку контракту), вказаний наказ був отриманий 31.05.2011 за № 1035.
Наказом Начальника Чорноморського тренувального центру морської піхоти від 01.08.2011 №153 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків зазначеного військового підрозділу, відповідно до пункту 6 підпункту "а" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" -у зв'язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей” від 09.04.1992 №2262-ХП встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Статтею 12 Закону встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону призначається пенсія за вислугу років.
Розмір пенсії за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
У статті 17-1 встановлено, що порядок обчислення пенсії за вислугу років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністра оборони України від 19 серпня 2008 р. N 407, що зареєстрований у Мінюсті України 6 листопада 2008 р. за N 1079/15770, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
У пункті 2.1. зазначеного Положення викладений перелік періодів служби, що зараховуються для обчислення вислуги років, зокрема, військова служба в Збройних Силах України.
Згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 р. N 3-1, зареєстрованою у Мінюсті України 15 лютого 2007 р. за N 135/13402, оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами.
У пункті 7 Порядку викладений перелік документів, що надаються для призначення пенсії, у тому числі - грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Особова справа військовослужбовця з долученими до неї розрахунком вислуги років, витягом з наказом про звільнення з військової служби, свідоцтвом про хворобу (довідкою ВЛК) надсилається в обласний військовий комісаріат безпосередньо управлінням (відділом) особового складу або військовою частиною, які оформлювали звільнення військовослужбовця з військової служби (пункт 3.9. Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 15.02.2010 N61, зареєстрована у Мінюсті України 12 березня 2010 р. за N 212/17507).
Судом встановлено, що 25.08.2011 військовою частиною А2272 була складена довідка про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії прапорщику ОСОБА_1, про те, що сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які враховуються під час обчислення пенсії, становить 16974,74 грн. З довідки встановлено, що розрахунок проведений за період з липня 2009 року по червень 2011 року включно.
Необхідні документи були підготовлені та спрямовані Військовим комісаріатом АР Крим до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.
З листа управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 13.12.2011 судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена з 02.08.2011 на підставі наданого пакета документів.
Разом з тим судом встановлено, що Військовим комісаріатом АР Крим була проведена перевірки матеріалів особово-пенсійної справи ОСОБА_1 під час якої було встановлено, що наказ про звільнення з військової служби командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.05.2011 надійшов до військової частини 31.05.2011. Згідно по службового списку та розрахунку вислуги років ОСОБА_1 досягає права на пенсію з 29.07.2011, тобто вже після місячного терміну надходження наказу про звільнення. Наказ про звільнення датований лише 01.08.2011, що суперечить чинному законодавству. На підставі чого Військовий комісаріат робить висновок, що ОСОБА_1 безпідставно тримали на військовій службі без грошового забезпечення.
З метою з'ясування зазначених обставин, на підставі пункту 2.21 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, у зв'язку з виявленням помилок в обчисленні вислуги років на пенсію, що пов'язані з правом на пенсію за вислугу років, або факту зарахування до вислуги років періоду служби, не підтвердженого документами, що викликало необґрунтоване завищення вислуги років, обласні військові комісаріати повідомляють відповідні органи Пенсійного фонду України, який виплачує пенсію, про необхідність припинення виплати призначеної пенсії, Військовий комісаріат листом від 24.11.2011 №3396/ВСЗ звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим і виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена.
Розглядаючи зазначену справу суд вказує, що стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову
З 27.04.2011 по 09.05.2011 ОСОБА_1 перебував у другій частині щорічної відпустки за 2011 (наказ начальника ЧТЦ МП за № 86 від 24.04.11 р.)
У відпустці ОСОБА_1 захворів та з 04.05.11 знаходився на лікарняному, а тому вийшов на службу тільки 23.05.2011 (наказ начальника ЧТЦ МП за № 93 від 10.05.11 та наказ начальника ЧТЦ МП за № 104 від 23.05.11 ).
Після цього, на підставі довідки військово-лікарської комісії від 18.05.2011 за № 101, ОСОБА_1 звільнили від виконання службових обов'язків строком на 10 днів з 24.05 по 02.06.2011 (накази начальника ЧТЦ МП за № 106 від 24.05.11 та № 114 від 03.06.11). У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 знаходився на лікарняному у черговій відпустці та було продовжено відпустку на 5 діб з 06.06.2011 по 10.06.2011 (наказ начальника ЧТЦ МП за №115 від 06.06.11).
Потім, відповідно до норм Положення про проходження військової служби, з 14.06.2011 по 24.06.2011 ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію у шпиталі перед звільненням з військової служби (наказ начальника ЧТЦ МП за № 118 від 14.06.2011).
З 25.06 по 01.08.2011 (накази начальника ЧТЦ МП за № 127 від 25.06.2011, № 128 від 29.06.2011, № 127 від 01.07.2011, за окремим № 89 від 01.07.2011, за окремим номером № 99 від 25.11.11) ОСОБА_1 здавав справи та посаду з проведенням службового розслідування.
Судом з'ясоване, що порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначені у Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 р. N 260, та зареєстрована у Мінюсті України 14 липня 2008 р. за N 638/15329.
Відповідно до положень пунктів 37.2 та 37.3 у випадку якщо військовослужбовець на час одержання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби перебував на лікуванні чи у відпустці, або якщо відпустка була продовжена у зв'язку із хворобою, грошове забезпечення виплачується за увесь цей період. При цьому, військовослужбовцям, які не здали до вибуття на лікування або у відпустку справи і посаду грошове забезпечення також виплачується за увесь цей період.
Відповідно до ч. 4 п. 12.8 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", військовослужбовці у разі неможливості їх виключення зі списків військової частини через об'єктивні причини: перебування військовослужбовця на лікуванні, проведення службового розслідування у випадку виявлення зловживань, нестачі матеріальних засобів тощо - виключаються після повернення з лікування, прийняття рішення за службовим розслідуванням тощо.
Також, п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що введено в дію Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008, військовослужбовець не може бути виключений зі списків військової частини, поки не буде повністю розрахований, крім випадку, якщо військовослужбовець не надав на це своєї згоди.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 станом по 01.08.2011 (включно) проходив військову службу, та повинен був отримувати відповідне грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 37.1.1. зазначеної Інструкції у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).
Судом встановлено, що дійсно наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби був отриманий 31.05.2011, проте з поважних причин -відпустка, хвороба, проходження військово-лікарської комісії, проведення службового розслідування позивач не був у передбачений пунктом 37.1.1 Інструкції строк звільнений з військової служби.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 по справі №2-рп/2012 зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У зв'язку з наведеним суд вважає безпідставними дії відповідача -військової частини А2272 з неврахування у довідці про грошове забезпечення позивача періоду проходження ним військової служби у липні та 1 серпня 2011 року.
На підставі наведеного суд задовольняє адміністративний позов у зазначеній частині та зобов'язує військову частину А2272 скласти та спрямувати на адресу Військового комісаріату АР Крим довідку встановленого зразка, в який зазначити у тому числі розмір нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень, 1 серпня 2011 року.
В судових дебатах позивач та представник позивача не підтримали свої вимоги про сплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень 2011 року, 1 серпня 2011 року, а тому суд залишає їх без розгляду.
Щодо інших позовних вимог, суд зазначає про таке. В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Військової прокуратури Феодосійського гарнізону. 12.12.2011 до нього надійшов лист прокуратури про те, що для прийняття рішення щодо неправомірних дій з боку начальника фінансово-економічної служби військової частини А2272 про несплату грошового забезпечення, матеріали звернення були направлені до командира Військової частини А2272 підполковника Конотопенко О.Я.
Але відповіді на дане звернення ОСОБА_1 не надходило.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А2272, яка має свій вираз у неприйнятті відповідного рішення з його скаргою від 09.12.2011 у встановлений законом строк та порядок.
Відповідно до статті 20 закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В матеріалах справи є відповідь командира Військової частини А2272 від 27.12.2011 №1333 на звернення позивача, що отримане від військової прокуратури Феодосійського гарнізону, також це підтверджується записом № 1333 в журналі реєстрації вихідних документів Військової частини А2272. У відповіді командир військової частини А2272 посилається на пункт 37.1.1 Інструкції та вважає за відсутні підстава для зарахування періоду проходження позивачем військової служби після закінчення місячного терміну з моменту отримання наказу про звільнення (30.06.2011) по день видання відповідного наказу про виключення позивача із списків особового складу.
У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльність Командира військової частини А 2272, яка має свій вираз у неприйнятті відповідного рішення за скаргою (зверненням) позивача від 09.12.2011 у встановлені законом строки та порядку, оскільки матеріалами справи спростовується зазначена позивачем бездіяльність.
Оскільки судом встановлено, що звернення позивача від 09.12.2011 до військової прокуратури Феодосійського гарнізону було розглянуто відповідачем та результати розгляду оформлені листом від 27.12.2011 №1333, копія якого долучена до справи, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання командира військової частини А2272 прийняти рішення за скаргою від 09.12.2011 не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, заявлений позивачем до Військового комісаріату АР Крим, то суд зазначає про таке. Згідно пункту 2.21. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що затверджено наказом Міністра оборони України від 19 серпня 2008 р. N 407, що зареєстрований у Мінюсті України 6 листопада 2008 р. за N 1079/15770, при виявленні помилок в обчисленні вислуги років на пенсію, що пов'язані з правом на пенсію за вислугу років, або факту зарахування до вислуги років періоду служби, не підтвердженого документами, що викликало необґрунтоване завищення вислуги років, обласні військові комісаріати повідомляють відповідний орган Пенсійного фонду України, який виплачує пенсію, про необхідність припинення виплати призначеної пенсії, а за наявності права на подальше одержання пенсії - перераховують вислугу років, про що повідомляють орган Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії.
На підставі наведеного суд вважає, що в Військового комісаріату АР Крим відсутні встановлені законом повноваження щодо відкликання раніше наданого повідомлення про припинення виплати призначеної пенсії. Поновлення права особи на отримання пенсії проводиться шляхом повідомлення органів Пенсійного фонду України про перерахунок вислуги років.
Щодо вимог позивача зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим направити до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим документи для призначення пенсії, то на підставі наведеного вище, суд зазначає, що відповідний обов'язок виникне в відповідача тільки після отримання ним відповідного документа про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 від військової частини А2272, до моменту отримання відповідного документа у Військкомату відсутні підстави для перерахування вислуги років та розміру грошового забезпечення позивача.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною першою статті 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права.
Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.
На підставі наведеного суд відмовляє у задоволені адміністративного позову у частині зобов'язання Військового комісаріату АР Крим направити до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим документи для призначення пенсії.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2012, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог частини 3 статті 160 КАС України повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.03.2012.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Зобов'язати Військову частину А2272 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень, 1 серпня 2011 року та спрямувати відповідну довідку на адресу Військового комісаріату АР Крим.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6,43 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача- Військової частини А2272.
4. В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.