вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 березня 2012 р. Справа №2а-1612/11/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим
третя особа-Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в АРК
про визнання протиправними та скасування наказів, спонукання до виконання певних дій,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.03.11,
представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність №08/01-03/2740 від 13.07.11,
представника третьої особи- не з'явився..
Суть спору:ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання протиправними та скасування наказів від 29.11.2010 № 1513/01-13 та від 20.01.2011 "48/02-8, спонукання до виконання певних дій.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2011 залишені позовні вимоги до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про скасування наказу від 29.11.2010 № 1513/01-13 без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2011 зупинено провадження по справі до набрання законної сили ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.2011 по адміністративній справі №2а-1612/11/0170.
28.07.2011 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.09.2011 зупинено провадження по справі до розгляду Севастопольським апеляційним адміністративним судом по суті апеляційної скарги ОСОБА_1 від 20.06.2011 у справі №2а-6199/11/0170/26.
14.02.2012 поновлено провадження у справі.
Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2012, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХП (далі - Закон №3723). Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника відділу реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції 17.03.2008, про що складений наказ № 431/02-8 від 17.03.2008.
У відповідності до статті 18 Закону України „Про відпустки" ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12.06.2009 по 19.03.2012 відповідно до наказу від 12.06.2009 року № 499/02-10.
Згідно вироку Феодосійського міського суду АР Крим від 26.05.2010 року по справі № 1-219/10 ОСОБА_1 визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених статтями 191 частина 2 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), 366 частина 1 (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів) Кримінального кодексу України з призначенням покарання:
за частиною 2 статті 191 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права займати посади, що пов'язані з організаційно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю строком на 1 рік;
за частиною 1 статті 366 КК України у вигляді штрафі у розмірі 30 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян у сумі 510,00 грн.
На підставі статей 75, 75 КК України засуджену звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 1 (один) рік.
Відповідно до статті 401 Кримінально-процесуального кодексу України, вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Вирок суду набув чинність 05.08.2010.
20.01.2011 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим надійшло повідомлення Кримінально-виконавчої інспекції м. Феодосія від 20.01.2011 № 18/17-359 про те, що ОСОБА_1 засуджена Феодосійським міським судом до позбавлення права обіймати посади, що пов'язані з організаційно-розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю та зобов'язано Головне управління юстиції звільнити засуджену, унести до трудової книжки запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади вона позбавлена обіймати, повідомити Кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог вироку. У разі невиконання вироку суду буде порушено питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі,
5)виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).
Наказом Головного управління юстиції від 20.01.2011 № 48/02-8 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції згідно пунктом 5 статті 30 Закону України „Про державну службу". З вказаним наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 24.01.2011 та отримала трудову книжку.
Розглядаючи зазначену справу суд зауважує про таке.
Статтею 12 Закону України "Про державну службу" передбачено обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу і, зокрема, зазначено, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.
У листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 №753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» визначено, що розглядаючи справи вказаної категорії, важливо, зокрема, з'ясувати, чи належить відповідно до чинного законодавства особа до таких, що мають судимість.
Відповідно до частини першої статті 88 Кримінального кодексу України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості (частина третя зазначеної статті).
Тобто, з урахуванням викладеного, публічні службовці, котрі звільнені від покарання та яким покарання судом призначається, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання, визнаються такими, що не мають судимості, а тому підстав для їх звільнення з публічної служби за пунктом 5 статті 30 Закону України "Про державну службу" немає.
Судом встановлено, що у вироку суду від 26.05.2010 поряд з основним покаранням - обмеження волі строком на 1 рік, призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців та позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Строк додаткового покарання при цьому обчислюється з моменту відбуття основного покарання. Якщо дане покарання призначається як додаткове до інших видів основних покарань, його строк обчислюється з моменту набрання законної сили вироком суду. Так само обчислюється строк цього додаткового покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
На підставі наведеного суд вважає правомірним звільнення державного службовця з посади при наявності у вироку суду поряд з основним покарання - додаткового, у вигляді позбавлення права обіймати певні посади.
Відповідно до статті 403 КПК України вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до положень статті 404 КПК України у випадку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю розпорядження про виконання вироку разом з іншими документами надсилається адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого для виконання, а також кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання засудженого для виконання.
Тому звільнення з підстав, передбачених частиною 5 статті 30 Закону України “Про державну службу”, не є розірванням трудового договору за ініціативою власника. Воно вчиняється, зокрема, без згоди виборчого органу профсоюзної організації.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 17.01.2011 вих №18/06/187-11 де зазначено, що відповідно до статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
У даному випадку ОСОБА_1 звільнена у зв'язку із виявленням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі, у відповідності до вимог Закону України „Про державну службу", що є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яке не слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ № 48/02-8 від 20.01.2011 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу реєстрації актів цивільного стану Феодосійського міського управління юстиції прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак є правомірним. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки оскаржуваний наказ відповідача є правомірним, позовні вимоги щодо відновлення на посаді є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 13.03.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 20.03.2012.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.