вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 березня 2012 р. Справа №2а-15708/11/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії судів: головуючого судді Ольшанської Т.С.,
Судді Кононової Ю.С.,
Судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Ківа А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
третя особа- Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим
про поновлення на роботі,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1
представника відповідача - ОСОБА_2. довіреність №10-6017/1460 від 11.04.11,
представника третьої особи - не з'явився.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом Державної податкової служби України про поновлення позивача на посаді начальника ДПІ в м. Керчі АР Крим з 16.09.2009.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2012 проведено заміну первинного відповідача у справі - Державної податкової адміністрації України на його правонаступника - Державну податкову службу України.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2012, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, 07.02.2012 надав заяву про збільшення позовних вимог, де просить визнати протиправними та скасувати наказ ДПА в АР Крим від 16.09.2009 №1136-о «Про звільнення ОСОБА_1», поновити його на посаді начальника ДПІ в м. Керчі АР Крим з 16.09.2009.
Згідно статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № І-рп/99 зазна чається, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
На час видання наказу, що є предметом розгляду у зазначеній справі діяла норма частини 2 статті 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок річного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення.
Позивач був повідомлений про звільнення листом ДПІ в м.Керчі від 17.09.2009 №9631/М/04-0, який отримав 02.10.2009.
У відносинах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби громадянин може звернутися з адміністративним позовом протягом трьох місяців із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; вимоги про стягнення заробітної плати строком не обмежуються (частини перша - друга статті 233 КЗпПУ). Необхідність застосування законів про працю у цих відносинах обумовлена тим, що державний чи інший публічний службовець не повинен мати переваг у строках звернення до суду, порівняно з працівниками, які працюють за трудовим договором. До того ж для публічних службовців це питання станом на день звільнення позивача не було врегульовано інакше спеціальними законами (див. пункт 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).
З пояснень представників стороні судом встановлено, що трудову книжку позивач отримав у травні 2010 року.
Таким чином, суд вважає, що відлік строку звернення позивача з адміністративним позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді повинен бути розрахований з травня 2010 року.
Відповідно до наданих позивачем документів, він в період з 16.07.2009 по 11.09.2009 знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні Кримської Республіканської установи "Клінічної лікарні ім. М.О. Семашка", про що свідчить листок непрацездатності серії АБЧ № 690862.
Відповідно до наданих позивачем документів, ОСОБА_1 в період з 02.11.2009 по 18.12.2009 знаходився на стаціонарному лікуванні в Дитячому територіальному медичному об'єднанні Управління охорони здоров'я населення м. Євпаторії, про що свідчить епікриз №4787.
Також, з 14.09.2009 по 26.09.2009 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в КУ "ГТМО" м. Євпаторії, про що свідчить епікриз №9519.
Крім того, позивач з 10.02.2010 по 18.02.2010 знаходився на лікуванні в Харківській обласної клінічної травматологічної лікарні, що підтверджується епікриз-випискою з історії хвороби № 480.
21.08.2010 постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим позивачу обрано запобіжний захід - у вигляді взяття його під варту, помістивши в ССИ № 15 через ІТТ м. Сімферополя.
Згідно з частинами 1, 2 статті 165-2 Кримінально-процесуального кодексу України, на стадії досудового слідства запобіжний захід, за винятком запобіжних заходів у вигляді застави або взяття під варту, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.
Вироком Ленінського районного суду АР Крим від 31.01.2011 ОСОБА_1 визнано невинним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КПК і виправдано за недоведеністю його участі у скоєнні злочину.
10.11.2011 постановою Прокуратури АР Крим кримінальна справа № 10977160098 за обвинуваченням за ч. 1 ст. 365 КК України ОСОБА_1 припинена, за відсутністю події злочину.
Адміністративний позов був поданий позивачем 07.12.2011, про що свідчить відбиток штампу на поштовому конверті.
Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно з редакцією статті 100 КАС України, введеної в дію Законом України від 17.11.2011 N4054-VI з 31.12.2011 адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Статтею 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Аналізуючи наведене суд визнає поважними причину пропуску строку звернення позивача до суду.
Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечували.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовані Законом України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХП (далі - Закон №3723). Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХП, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Статтею 5 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зазначено, що Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.02.2009 №220-О ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим.
Підстави для припинення державної служби, передбачені статтею 30 Закону України "Про державну службу", є додатковими підставами для припинення трудових правовідносин, що підлягають до застосування до конкретної категорії працівників - державних службовців. Загальними підставами для звільнення є підстави, що наведені у Кодексі законів про працю України.
Вирішуючи спір про звільнення позивача з публічної служби суд застосовує норми Кодексу законів про працю України, оскільки він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно форми власності і поширюється на спірні правовідносини, про що додатково зазначає Вищий адміністративний суд України в листі від 26.05.2010 №753/11/13-10.
Згідно вимогам статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Позивач, перебуваючи на державній службі, 04.09.2009 подав заяву на ім'я голови ДПА України про звільнення з посади начальника ДПІ в м. Керчі за власним бажанням, яку погодив із головою ДПА в АР Крим.
Листом від 09.09.2009 №2711/28-06 Головою Верховної Ради АР Крим погоджено вивільнення позивача з посади начальника ДПІ в м. Керчі.
Листом від 16.09.2009 №9442/01-02 Головою Ради міністрів АР Крим була надана згода на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ в м. Керчі за власним бажанням.
На підставі поданої ОСОБА_1 заяви та листа ДПА в АР Крим від 09.09.2009 №8558/8/04-0 ДПА України виданий наказ від 16.09.2009 №1136-0 „Про звільнення ОСОБА_1".
Листом від 17.09.2009 року за №9631/м/04-0 ДПІ в м. Керчі повідомила позивача, що його наказом ДПА України від 16.09.2009 №1136-о звільнено з посади начальника ДПІ в м. Керчі АР Крим за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» по справах про звільнення за статтею 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Позивач зазначає, що до нього постійно чинився тиск з боку керівництва ДПА в АР Крим, до нього дзвонили під час перебування на стаціонарному лікуванні у лікарні, погрожували звільнити за статтею 41 КЗпП України, чинився тиск на його рідних та близкіх.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не надано ні яких доказів на підтвердження фактів тиску на нього з метою примусити подати заяву про звільнення за власним бажанням. Відповідачем зазначені обставини не визнаються.
Також Пленум Верховного Суду України зазначає, що подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Судом встановлено, що 12.06.2009 року прокуратурою АР Крим проти ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками вчиненого злочину, передбаченого частиною 2 статті 368, частиною 1 статті 365 КК України.
16.06.2009 прокуратурою АР Крим винесена постанова про відсторонення ОСОБА_1 від посади.
У зв'язку із зазначеними обставинами суд приходить до висновку, що подання заяви про звільнення за власним бажанням було зроблено позивачем усвідомлено, з метою уникнути кримінальної відповідальності, що також є підтвердженням відсутності примусу з боку роботодавця.
У Кодекс законів про працю України зазначено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Судом встановлено, що після прийняття наказу про звільнення позивача від 16.09.2009 №1136-о позивач не приступив до виконання службових обов'язків, листи тимчасової непрацездатності до ДПІ в Керчі не спрямовував, вважаючи себе звільненим. Заява про відкликання раніше поданої заяви про звільнення за власним бажанням ним не подавалася.
Щодо перебування позивача на лікарняному під час його звільнення, то суд звертає увагу на таке. Як вже було наведено вище, постановою прокуратура АР Крим 12.06.2009 проти ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками вчиненого злочину, передбаченого частиною 2 статті 368, частиною 1 статті 365 КК України та 16.06.2009 він був відстронений від виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Кримінально-процесуального кодексу України, в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.
Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.
Судом встановлено, що у час відстронення позивача від посади він до роботи не з'являвся, посадові обов'язки не виконував, про перебування на лікарняному підприємство не повідомляв, після закінчення тимчасової непрацездатності листки непрацездатності до ДПІ в м.Керчі не спрямовував. У зв'язку з чим суд погоджується з тим, що відповідач не був обізнаний про перебування позивача на лікарняному.
Крім того суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).
Таким чином обмеження можливості звільнення працівника у період непрацездатності стосуються тільки випадку звільнення його за ініціативою власника, та не стосується звільнення працівника за власним бажанням.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ № 1136-о від 16.09.2009 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДПІ в м. Керчі Ар Крим прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак є правомірним. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оскільки оскаржуваний наказ відповідача є правомірним, позовні вимоги щодо відновлення на посаді є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 15.03.2012.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Судді Ольшанська Т.С.
Кононова Ю.С.,
Латинін Ю.А.