вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 березня 2012 р. Справа №2а-1740/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про спонукання до виконання певних дій,
за участю:
позивача -ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1
представника відповідача -ОСОБА_3, довіреність №8/10-0 від 27.02.12.
Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про спонукання до виконання певних дій, а саме зобов'язати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відкликати лист від 31.01.2012 №1347/к/17-2 та видати свідоцтво платника єдиного податку.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2012 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивача у судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2012 наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. 29.02.2012 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, де позивач просить:
- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у наданні фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Починаючи з 01.01.2011, повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені ПКУ.
Згідно до статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця 22.05.2007 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_2.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.01.2012 видами діяльності СПД ОСОБА_2 є
51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
92.72.0 інші види рекреаційної діяльності;
51.13.0 посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами;
52.48.2. роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами;
51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;
52.73.2. ремонт ювелірних виробів;
52.73.1. ремонт годинників;
33.50.0. виробництво годинників;
74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління;
36.22.0. виробництво ювелірних виробів;
74.87.0 надання інших комерційних послуг;
52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
Згідно пункту 291.3. статті 291 ПК фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За підпунктом 298.1.1. статті 298 ПК для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Згідно пункту 298.7. ПК форма та порядок подання заяви встановлюються Міністерством фінансів України.
Форма та порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, а також форма свідоцтва платника єдиного податку та порядок видачі свідоцтва затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 N 1675, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за N 1537/20275 та від 27.12.2011 за N 1536/20274.
Накази Міністерства фінансів України від 20.12.2011 N 1675 та від 21.12.2011 N 1688 доведені підпорядкованим органам державної податкової служби листом ДПС України від 29.12.2011 N 10784/7/17-1217.
З урахуванням підпункту "г" пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України N 4014-VI суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року. Для визначення обсягу доходу, що дає право на застосування спрощеної системи оподаткування у 2012 році суб'єктами господарювання, які не були платниками єдиного чи фіксованого податку, дохід від провадження господарської діяльності, одержаний у 2011 році, перераховується з урахуванням норм статті 292 Податкового кодексу України.
25.01.2012 СПД ОСОБА_2. були подані, а ДПІ в м.Сімферополя були отримані заява про застосування спрощеної системи оподаткування та розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування.
Згідно пункту 5 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у заві повинні бути зазначені такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; податкова адреса суб'єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності; види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються; ставки єдиного податку або зміна ставки, обрані суб'єктами господарювання; кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Судом встановлено, що у розділі 10 заяви позивачем зазначені наступні коди та назва видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме:
36.22.0. виробництво ювелірних виробів;
52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;
33.50.0. виробництво годинників;
51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
52.73.1. ремонт годинників;
52.73.2. ремонт ювелірних виробів;
51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту;
51.13.0 посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами;
74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління;
74.87.0 надання інших комерційних послуг;
Статтею 299 ПК України встановлений порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку, де вказано, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви. У разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Згідно пункту 299.9 статті 299 ПК підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Судом встановлено, що 31.01.2012 відповідачем був складений лист №1347/К/172 «Про розгляд заяви», в якому зазначено, що згідно частини 4 підпункту 291.5.1., статті 291 ПК не мають право бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництва та реалізацію дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на статтю 1 Закону України від 18.11.1997 №637/97-ВР «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», де зазначено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Поняття "вироби з дорогоцінного металу" визначено в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 N 244 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 року за N 369/8968.
Так, виріб з дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини, паладію), який використовується як прикраса або предмет побуту.
У висновку зазначеного ДПІ в м. Сімферополь вказує, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не має законних підстав для застосування спрощеної системи оподаткування.
06.02.2012 позивач вдруге звернувся до ДПІ в м. Сімферополь з проханням видати йому свідоцтво платника єдиного податку.
Листом від 16.02.2012 №2468/К/17-2 «Про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку» ДПІ в м. Сімферополі зазначила, що позивачем обраний від діяльності:
51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, що включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення. Таким чином, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосувати спрощену систему оподаткування.
Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що вид підприємницької діяльності, який зазначений позивачем за кодом 51.47.9. оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, є тотожним виду підприємницької діяльності з видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до пункту 14.1.36 ПК - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Одним з загальних принципів господарювання, що наведений у статтях 6, 43 Господарського кодексу України є свобода підприємницької діяльності, у межах, що визначені у законах. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
При цьому, відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПК вид господарської діяльності згідно з КВЕД безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
На підставі зазначеного суд робить висновок, що під час розгляду заяви суб'єкта господарювання про застосування спрощеної системи оподаткування податковим органом повинні розглядатися та оцінюватися ти види діяльності, які зазначив заявник.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:
- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);
- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18.11.1997 N637/97-ВР.
Статтею 1 цього Закону визначено, що:
- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (пункт 1);- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (пункт 2);
- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (пункт 3);
- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (пункт 5);
- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6);
-виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7);
-афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (пункт 19).
Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані кінцевим споживачам.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначений розділ 52 «Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку».
Позивачем у заяві від 25.01.2012 зазначено про здійснення виробництва товарів за кодами КВЕД 36.22.0 - каблучки, сережки, ланцюжки та інші прикраси, 33.50.0 - годинники.
Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 діяльність щодо виробництва ювелірних виробів віднесена до підкласу 36.22.0 який включає:
- виробництво оброблених перлів;
-виробництво обробленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, включаючи оброблення каміння промислового призначення, а також штучного та відновленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;
- виробництво оброблених алмазів;
-отримання крихти та порошків природного або штучного дорогоцінного чи напівдорогоцінного каміння;
-виробництво ювелірних виробів із дорогоцінних та недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, з дорогоцінних металів у сполученні із дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням або з іншими матеріалами;
-виробництво предметів побуту з дорогоцінних металів або з недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами: столових приборів, дрібного та глибокого посуду, предметів туалету, декоративних виробів для бюро та офісів, виробів релігійного призначення тощо;
- виробництво технічних виробів з платини.
Таким чином у відповідному підкласі зазначені види діяльності з перероблення виробленого дорогоцінного матеріалу, тобто продукту придатного для кінцевого споживання.
Згідно з пунктом 8 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння - переробка, обробка, використання і застосування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння для виробничих, наукових, соціально-культурних та інвестиційних потреб.
За пунктом 9 статті 1 цього Закону операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням - дії, пов'язані з:
а) виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння;
б) надходженням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння до місць зберігання фондів і запасів, а також їх зберіганням і відпуском у встановленому порядку;
в) зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання;
г) ввезенням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виробів і матеріалів, що їх містять, в Україну з-за кордону та вивезенням з України.
Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №802. Промислові споживачі - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння для виготовлення своєї продукції (включаючи напівфабрикати).
За пунктом 13 зазначених Правил промислові споживачі здійснюють купівлю дорогоцінних металів у зливках, виробах і напівфабрикатах, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння на підставі укладених договорів купівлі-продажу з:
переробниками та афінажними підприємствами;
Державним сховищем дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
Національним банком;
іншими суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 №1775-Ш діяльність зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів підлягає ліцензуванню.
Спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 р. N 82/350, що зареєстрований у Мінюсті 16 січня 2001 р. за N 24/5215 затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Згідно пункту 1 зазначеного наказу окремо затверджені ліцензійні умови:
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Аналізуючи наведене суд робить висновок, що позивач у даному випадку є промисловим споживачем, що здійснює господарську діяльність не пов'язану з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, а тому не може бути обмежений у праві застосування спрощеної системи оподаткування.
Згідно із Законом України «Про Митний тариф України» в редакції від 21.12.2010 №2829-УІ Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів є товариною номенклатурою.
Для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого.
Так у групі 71 розділу ХІУ «Перли природні або культивовані, дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, метали, плаковані дорогоцінними металами, та вироби з них; біжутерія; монети» зазначені як окремі види товарів: Ювелірні вироби та їх частини з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами (7113), Вироби майстрів золотих і срібних справ та частини цих виробів з дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами (7114), Інші вироби з дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами (7115), Вироби з природних або культивованих перлів, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (природного, штучного чи реконструйованого) (7116), Біжутерія (7117), Монети (7118).
Разом з цим у зазначеній групі 71 знаходиться категорія товарів: перли природні чи культивовані, оброблені або необроблені, сортовані або несортовані, але ненанизані, неоправлені і незакріплені; природні чи культивовані перли, тимчасово нанизані для зручності транспортування (7101), Алмази, оброблені або необроблені, але неоправлені або незакріплені (7102), Дорогоцінне каміння (крім алмазів) або напівдорогоцінне каміння, оброблене або необроблене, сортоване або несортоване, але ненанизане, неоправлене і незакріплене; несортоване дорогоцінне каміння (крім алмазів) та напівдорогоцінне каміння, тимчасово нанизане для зручності транспортування (7103), Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, штучне чи реконструйоване, оброблене або необроблене, сортоване чи несортоване, але ненанизане, неоправлене і незакріплене; несортоване штучне або реконструйоване дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, тимчасово нанизане для зручності транспортування (7104), Кришиво та порошок з природного або штучного дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (7105).
Також до групи 71 входять Срібло (включаючи срібло з покриттям із золота або платини), у необробленому або напівобробленому вигляді, або у вигляді порошку (7106), Золото (включаючи золото з покриттям із платини), необроблене або напівоброблене, або у вигляді порошку (7107), Платина необроблена або напівоброблена, або у вигляді порошку (7108), Відходи або брухт дорогоцінних металів чи металів, плакованих дорогоцінними металами; інші відходи або брухт з вмістом дорогоцінних металів чи сполук дорогоцінних металів, використовувані головним чином для добування дорогоцінних металів (7109).
Таким чином, застосовуючи узагальнююче пояснення, що наведене у примітки до розділу ХІУ групи 71, зазначаємо, що "ювелірні вироби":
(a) будь-які невеликі предмети як особисті прикраси (наприклад каблучки, браслети, кольє, брошки, сережки, ланцюжки для годинників, брелоки, кулони, шпильки для краваток, запонки, релігійні або інші медалі та знаки); і
(b) вироби для особистого користування, призначені для носіння у кишенях, жіночих сумочках або на тілі (наприклад портсигари, табакерки, коробочки для таблеток, пудрениці, гаманці на ланцюжках або чотки).
У товарній позиції 7114 термін "вироби майстрів золотих і срібних справ" означає прикраси, посуд та столові прибори, туалетні набори, приладдя для куріння та інші вироби для домашнього вжитку, оздоблення інтер'єру, предмети релігійного культу.
Ці вироби можуть бути об'єднані або прикрашені, наприклад, природними або культивованими перлами, дорогоцінним або напівдорогоцінним камінням, штучним або реконструйованим дорогоцінним або напівдорогоцінним камінням, виробами з панцира черепахи, перламутром, слоновою кісткою, природним або реконструйованим бурштином, гагатом або коралом.
У товарній позиції 7117 термін "біжутерія" означає ювелірні вироби, визначення яких подано у примітці 9 (a) (за винятком ґудзиків та інших виробів товарної позиції 9606 або гребінок, заколок, шпильок для волосся товарної позиції 9615), без природних або культивованих перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (природного, штучного або реконструйованого), без дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами (крім гальванічних покриттів або другорядних деталей з дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами).
На підставі наведеного суд робить висновок, що під час зайняття господарською діяльністю з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (код 52.12.0) мається на увазі торгівля готовими для споживання товарами, а під час проведення діяльності з реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення - продаж сировини для наступного виробництва товарів придатних для безпосереднього споживання.
Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 ПКУ та не містять повноважень щодо розширення визначеного ПКУ переліку обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування та звітності.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з наведеним суд робить висновок про безпідставність відмови СПД ОСОБА_2 у реєстрації її платником єдиного податку та видачі відповідного свідоцтва.
Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14.03.2012.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у реєстрації та видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку; що оформлена листами від 31.01.2012, від 16.02.2012.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку.
4.Стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 32,19 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.