02.04.2012
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі :
головуючої - судді Шуригіної О.В.
при секретарях - Фурман Г.П., Стандрійчук М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нова Ушиця справу за позовом прокурора Новоушицького району в інтересах держави в особі Новоушицької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої заробітної плати , -
Прокурор звернувся до суду із позовом в якому вказав, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що відповідно до наказу № 20 від 02.04.2007 року по мережі охорони Новоушицького району відповідача ОСОБА_1 з 02 квітня 2007 року прийнято на 0, 25 ставки посади фельдшера швидкої допомоги в Новоушицькій центральній районній лікарні.
Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 протягом всього періоду робочого часу здійснювалося виходячи з розміру посадового окладу, встановленого штатним розписом і табелів обліку робочого часу за відповідні місяці. Однак, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 перебував поза межами України наступні періоди часу: з початку червня до початку вересня 2009 року; з 14 січня по 10 березня 2010 року; з 28 січня по 05 квітня 2011 року; з 05 травня по 06 червня 2011 року; 09 липня по 06 серпня 2011 року. Упродовж зазначених проміжків часу відповідачу здійснювався облік робочого часу та нарахування заробітної плати, як такому, що був присутній на роботі.
За відсутності ОСОБА_1 на робочому місці йому нарахована та виплачена заробітна плата за 2009 рік в розмірі 295, 28 гривень, за 2010 рік -897,94 грн., за 2011 рік -3253,40 грн., а всього 4 446,62 грн., яку просить стягнути із відповідача.
У судовому засіданні прокурор позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просить його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він дійсно перебував поза межами України на заробітках, але не може вказати точні дати відсутності на робочому місці, оскільки в місяць виходило чергувань лише 2,5 доби. Проте, з дозволу завідуючої відділенням ОСОБА_2., замість нього на чергування в його зміни завжди виходила його мати ОСОБА_3, яка і отримувала заробітну плату замість нього.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що прокурор відповідно до вимог ст.. 45 ЦПК України, немає права звернення з даним позовом в інтересах Новоушицької ЦРЛ, яка є комунальною власністю. Разом з тим зазначив, що прокурор не довів належними доказами свої вимоги, оскільки в справі відсутні достовірні дані про дні чергувань відповідача, належним чином засвідчені докази про його перебування за межами України, табелі обліку робочого часу, не надано доказів недобросовісності відповідача, оскільки не спростовані докази чергування на його змінах матері ОСОБА_3, шкоди лікарні не завдано, оскільки робота виконувалась належним чином.
Представник Новоушицької центральної районної лікарні позов підтримала.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Із трудової книжки позивача та витягу з наказу № 20 по мережі охорони здоров'я Новоушицького району від 02.04.2007 року встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на посаду фельдшера швидкої допомоги.
Згідно даних витягу з наказу №130-к по мережі охорони здоров'я Новоушицького району від 08.12.2011 року встановлено, що ОСОБА_1 - фельдшера швидкої медичної допомоги, звільнено з 09.12.2011 року за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, з виплатою йому грошової компенсації за 18 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 02.04.2011 року по 09.12.2011 року.
Спір між сторонами виник щодо наявності добросовісності з боку відповідача при одержанні заробітної плати.
Згідно інформаційної довідки за результатами дослідження документів нарахування заробітної плати працівнику ОСОБА_1 № 4395-12/11/15-92 від 29 грудня 2011 року територіальної державної інспекції праці у Хмельницькій області протягом періодів : з початку червня до початку вересня 2009 року; з 14 січня по 10 березня 2010 року; з 28 січня по 05 квітня 2011 року; з 05 травня по 06 червня 2011 року; 09 липня по 06 серпня 2011 року ОСОБА_1 здійснювалося табелювання робочого часу та нарахування заробітної плати,як такому, що був присутній на роботі. Протягом відсутності ОСОБА_1 на роботі йому було нараховано заробітну плату за 2009 рік в розмірі 295, 28 гривень, за 2010 рік -897,94 грн., за 2011 рік -3253,40 грн., а всього 4 446,62 грн.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням вимог Кодексу законів про працю України у справах, в яких оспорюється правомірність отримання працівником заробітної плати, саме позивач повинен довести, що заробітна плата була виплачена. Проте, позивач не надав суду відомостей або інших платіжних документів, належним чином завірених, про нарахування та виплату відповідачу заробітної плати, нарахованої за спірні періоди часу.
Відповідач заперечив факт одержання саме ним заробітної плати, його заперечення не спростовані.
Дані Інформаційної довідки інспектора праці, в якій, крім того, не достатньо чітко конкретизовані періоди нарахування відповідачу заробітної плати, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наведені в ній дані не підтверджені належними доказами про облік робочого часу, нарахування і виплату заробітної плати.
Також суд не може прийняти до уваги, як належний доказ, роздруківки перетину кордону відповідачем, оскільки немає можливості перевірити достовірність зазначеної у них інформації.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердила факт виконання нею посадових обовя»язків за свого сина, відповідача по справі, в період його знаходження за межами України.
Такий факт підтвердили також і свідки - працівники лікарні - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_2, в підпорядкуванні якої знаходився відповідач, крім того підтвердила, що в період знаходження ОСОБА_1 за межами України, з нею були узгоджені його графіки чергувань, а табелі обліку робочого часу для нарахування заробітної плати працівникам Новоушицької ЦРЛ складались та підписувались нею, проте накази про заміну працівників ні нею, ні головним лікарем не видавались, оскільки ОСОБА_1 не подавав письмових заяв.
Судом встановлено, що докази про притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни ( прогули) в справі відсутні. Більше того, відповідач звільнений за згодою сторін з виплатою йому грошової компенсації за невикористану відпустку.
Згідно посадової інструкції в трудові обов»язки відповідача не входило ведення обліку робочого часу, нарахування та виплата заробітної плати, а виконання за нього його трудових обов»язків матір'ю відповідача здійснювалось з мовчазної згоди відповідальних за дану ділянку роботи осіб.
За змістом ст. 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки; при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 КЗпП України).
При цьому ст. 1215 ЦК України передбачає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, нормами закону не передбачено повернення працівником підприємству зайво виплачених коштів, крім випадків, встановлених ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України.
Судом встановлено, що мають місце ознаки добровільності юридичної особи при проведенні відповідачу нарахувань та виплати заробітної плати, відсутність рахункової помилки з її боку при нарахуванні, оскільки такі докази не представлені.
Добросовісність розуміється як завбачливість особи, тобто вжиття нею всіх заходів щодо недопущення заподіяння шкоди іншій особі. Враховуючи, що відповідач вжив заходів для запобігання заподіяння шкоди лікарні, оскільки , за мовчазною згодою керівних осіб, його посадові обов»язки виконувала мати, яка також займає посаду фельдшера швидкої допомоги цієї ж лікарні, недобросовісність в діях відповідача не встановлена.
Виходячи із змісту ст. 45 ЦПК України суд вважає, що прокурор може заявити позов від імені органів місцевого самоврядування, в захист «власного» повноваження певного комунального органу лише з метою захисту тих їхніх повноважень, які за своєю природою є державними.
Керуючись ст..127 КЗпП України, ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 62, 88, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову прокурора Новоушицького району в інтересах держави в особі Новоушицької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої заробітної плати - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Новоушицького
районного суду Шуригіна О.В.