Справа № 2201/296/2012
Провадження № 2-а/2201/45/2012
"17" лютого 2012 р. смт.Білогір'я
Суддя Білогірського районного суду Хмельницької області ДАВИДЮК О.І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дітям війни вказуючи, що вказана допомога всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалася їй у неповному об'ємі.
У зв'язку із цим просила стягнути з відповідача невиплачену допомогу за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2010 року.
У позовній заяві позивач просила поновити строк звернення до суду вказуючи, що пропустила його з поважних причин, також просила рішення суду звернути до негайного виконання.
Ухвалою судді Білогірського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2010 року відкрито скорочене провадження у даній справі.
Ухвалою судді цього ж суду від 03 листопада 2010 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2011 року вказана ухвала суду І інстанції залишена без змін.
Адміністративна справа з Вінницького апеляційного адміністративного суду до Білогірського районного суду Хмельницької області, як адміністративного суду І інстанції, надійшла 16 лютого 2012 року.
Згідно вимог ст. 183І Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проводиться у порядку скороченого провадження на підставі доказів, які є у справі, а тому сторони у судове засідання не викликалися.
Відповідач ухвалу про відкриття скороченого провадження, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами отримав та відповідно до ч. 3 ст.183І КАС України подав заперечення проти позову.
Представник відповідача в своєму запереченні посилається на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус дитини війни, а тому управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі проводить виплату підвищення до пенсії таким пенсіонерам відповідно до п. 8 Постанови КМ України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 49,80 гривень щомісячно.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 2 вересня 1945 року не сповнилося 18 років, а тому на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі положення ст. 6 цього Закону, відповідно якого вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджуються копією паспорта та копією пенсійного посвідчення позивача з відміткою «Дитина війни», які є у матеріалах справи.
Враховуючи зазначений статус позивача, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни, які встановлювали підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, меншому, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, однак Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни визнані неконституційними.
Зі змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
Згідно з ч. 3 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ст. 48 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни, зокрема їм надано право на отримання доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язки щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України підвідомчими, відповідно, головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачам 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд приходить до висновку, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Крім того, аналіз приписів Конституції України та наведених вище нормативно-правових актів свідчить про те, що у випадку відсутності бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії, не є причиною невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань так як реалізація особою права, що пов'язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року N 63134/00).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату щомісячного підвищення до пенсії дітям війни в період з 03 травня 2010 року до 30 вересня 2010 року були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Крім того відповідачем, на вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з викладених вище підстав, приймаючи до уваги, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалися, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про нарахування та виплати надбавки за період з 03 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 99, 159-163, 167, 183І КАС України, ст. ст. 3. 6, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області в частині не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як особі, що має статус дитини війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, що має статус дитини війни, недоплачену щомісячну державну 30 % соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 03 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно.
Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України здійснені судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Білогірський районний суд Хмельницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя:О. І. Давидюк