Справа № 1915/4464/2012
Іменем України
23 березня 2012 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Грицака Р.М.
за участю секретаря Кунець Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоглибочецької сільської ради, третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Великоглибочецької сільської ради про визнання права власності на 1/3 (2/6) частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, який успадкований по 1/6 частині за заповітом після смерті її батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вона постійно проживала у будинку та прийняла спадщину, однак в нотаріальній конторі їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Великоглибочецької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що позов визнають повністю.
Представник третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Згідно технічного паспорта на житловий будинок, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ 12.07.2011 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/6 частині житлового будинку АДРЕСА_1. Даний житловий будинок побудований до 1939 року, прибудова побудована в 1979 році.
Відповідно до довідки № 387, виданої виконкомом Великоглибочецької сільської ради 01.03.2012 року, в будинковолодінні АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_3 членами двору були, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.95 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення правовідносин, майно колгоспного двору належить членам на праві сумісної власності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були членами колгоспного двору, тому суд приходить до висновку, що вони мали право спільної власності на спірний житловий будинок по 1/6 частині, однак при житті не оформили права власності на належні їм частки у нерухомому майні.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 .
Рішенням Великоглибочецької сільської ради № 129 від 19.10.2011 року було вирішено оформити право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Однак провести реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неможливо у зв'язку із їх смертю.
30.07.1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області за реєстровим №57, згідно якого належну їй частину 1/2 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 вона заповіла ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 534 ЦК України (в ред. 1963 року), кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Також, згідно заповіту, складеного 06.08.1999 року та посвідченого секретарем виконкому Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області за реєстровим №72, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.
Судом встановлено, що позивач постійно проживала разом із спадкодавцем на час його смерті, тому згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вона вважається такою, що фактично прийняла спадщину після померлого батька.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
З огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час своєї смерті були власниками часток спірного житлового будинку з господарськими будівлями, їх право власності на дане майно перейшло у порядку спадкування до позивача.
Однак, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане спадкове майно у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що вбачається з постанови Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 07.03.2012 року.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Враховуючи вищенаведені обставини та визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушене право власності позивача, яке підлягає захисту, а позов до задоволення шляхом визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на успадковану за заповітом 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, який розташований по АДРЕСА_1, 1/6 частина якого належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та 1/6 частина якого належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 120, 534, 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст. 392, 1216, 1223, 1268 Цивільного Кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, який розташований по АДРЕСА_1, 1/6 частина якого належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та 1/6 частина якого належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Р.М. Грицак