Справа № 230/1209/2012
05 квітня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Строгого І.Л.
при секретарі Палій М.Д.
з участю прокурора Скороход Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не військовозобов'язаного, не працюючого, раніше судимого 26.07.2011 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 189, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на чотири роки та звільнений від відбування покарання в порядку ст. 75 КК України з дворічним іспитовим строком,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України,
Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Злочин вчинено за наступних обставин.
Підсудний ОСОБА_1, будучи раніше судимим Шаргородським районним судом Вінницької області (вирок від 26.07.2011 року) за вчинення вимагання тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажав зберегти в таємниці та заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, повторно вчинив злочин, а саме: 18.01.2012 року біля 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 разом із жителем с. Слобода-Шаргородська ОСОБА_3 перебуваючи в гостях у ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_2, скористався тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 готували обід і не звертали на нього увагу, покинув приміщення кухні та пройшов до однієї з спальних кімнат, де повторно, шляхом вільного доступу, діючи таємно, умисно, з метою заволодіння чужим майном викрав із шкатулки, яка знаходилась на трельяжі вироби із золота, а саме ланцюжок, браслет та кулончик, які належать дочці власниці будинку - ОСОБА_4. При цьому, підсудний ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_4 на загальну суму 4160 (чотири тисячі сто шістдесят) гривень 90 копійок.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину при вище наведених обставинах визнав повністю, не заперечував факту вчинення крадіжки при вище наведених обставинах, просив його суворо не карати.
Крім признання підсудного винуватість його у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка суду, зокрема, показала, що 21.01.2012 року близько 17 год. вона відкривши шкатулку, виявила, що усі прикраси зникли, а саме зникли вироби із золота: браслет, ланцюжок та підвіска. Запитавши у своєї матері та брата куди ділися її прикраси, вони повідомили що нічого з цього приводу не знають. Пізніше її брат ОСОБА_2 повідомив їй, що 18.01.2012 року, коли нікого з близьких не було вдома, він в будинок приводив своїх знайомих ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Тоді вона запідозрила, що викрадення вчинив ОСОБА_1.
- показаннями свідка ОСОБА_5, яка суду, зокрема, показала, що вона проживає разом із своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_4. 21.01.2012 року її дочка ОСОБА_4, яка приїхала з м. Вінниці на вихідні, повідомила їй, що з шкатулки в її кімнаті зникли золоті прикраси, а саме браслет, ланцюжок та підвіска. ОСОБА_5 запитала у свого сина, чи не був у них вдома хтось чужий, на що він відповів, що в середу 18.01.2012 року він приводив своїх знайомих ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Почувши, що у них у дома був ОСОБА_1, вона одразу ж запідозрила його у вчиненні крадіжки, оскільки в останнього була сумнівна репутація, та наскільки їй було відомо він вже був судимий раніше.
- показаннями свідка ОСОБА_2, який суду, зокрема, показав, що 18.01.2012 року він знаходився в школі с. Слобода-Шаргородська. В обідній час, знаходячись в холі школи, де розміщено тенісний стіл, він зустрів своїх знайомих ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Погравши деякий час у теніс, ОСОБА_1 запропонував піти пообідати до ОСОБА_2. Прийшовши до будинку ОСОБА_2 почав розігравати їжу на кухні, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишились на веранді, виглядати чи не йде його мати. ОСОБА_3 час від часу заходив до ОСОБА_2 на кухню, а ОСОБА_1 весь час був на веранді, і ОСОБА_2 весь час приготування їжі його не бачив. Їжу він готував близько 10 хвилин. Приготувавши обід ОСОБА_2 виніс їжу ОСОБА_1 на веранду, де той поїв там стоячи. Потім ОСОБА_1 сказав, що у нього є якісь термінові справі та йому потрібно йти. Вийшовши на вулицю вони пішли до жителя с. Слобода-Шаргородська ОСОБА_9, так як ОСОБА_2 залишив у того заряджатися телефон. Не заставши в дома останнього, вони порозходилися по домівках. 21.01.2012 року ОСОБА_2 дізнався від своєї сестри ОСОБА_4, що з її кімнати зникли золоті прикраси, а саме: ланцюжок, браслет та підвіска. Почувши про зникнення прикрас він відразу зрозумів, що дану крадіжку вчинив саме ОСОБА_1, оскільки лише він міг викрасти золоті прикраси коли приходив з ОСОБА_3 до нього додому.
- показаннями свідка ОСОБА_3, який суду показав, що 18.01.2012 року він знаходився в ЗОШ с. Слобода-Шаргородська на навчанні. Після закінчення уроків ОСОБА_3 разом із своїм однокласником ОСОБА_2 в післяобідній час вирішили піти до ОСОБА_2 додому, так як той мав скинути шкільну сумку та переодягнутися і вони мали піти десь погуляти. При виході із приміщення школи їх наздогнав ОСОБА_1, який грав в школі у настільний теніс та підійшовши до них попросив у ОСОБА_2, щоб піти до нього додому пообідати, проти чого ОСОБА_2 не заперечував і вони у трьох пішли до його будинку. Прийшовши до будинку ОСОБА_2 пішов на кухню готувати обід, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишились на веранді. ОСОБА_3 час від часу заходив на кухню до ОСОБА_2 та допомагав йому у приготуванні обіду. Знаходячись біля порогу на кухні, ОСОБА_3 помітив, що ОСОБА_1 пішов у одну із кімнат будинку, вхід до якої був з веранди та вирішив, що той пішов туди дивитись телевізор так як ОСОБА_3 раніше неодноразово був у будинку ОСОБА_2, та знав, що у тій кімнаті знаходився телевізор, в зв'язку з чим він не придав особливої уваги тому, що ОСОБА_1 пішов туди. Пообідавши на веранді, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вийшли через підвальне приміщення на вулицю. ОСОБА_2 мав йти до жителя с. Слобода-Шаргородська ОСОБА_9, так як залишив у того заряджатися телефон, але коли вони туди прийшли останнього не було вдома і вони порозходилися по своїм домівкам. Крім того, ОСОБА_3 показав, що приблизно 20.01.2012 року, точної дати він не пам'ятає, близько 15-ї чи 16-ї години неподалік Шаргородського ставку він зустрів ОСОБА_1, який сказав що у нього є якась справа до ОСОБА_3, на запитання останнього, яка саме, ОСОБА_1 відразу не відповів а запропонував пройти з ним. Вони пішли біля Шаргородської ЦРЛ до центру м. Шаргород, де ОСОБА_1 сказав ОСОБА_3 «я дам тобі золотий браслет піди здай його», на що ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_1 де той його взяв, але ОСОБА_1 сказав йому «що це не його діло», та пригрозив йому фізичною розправою, якщо ОСОБА_3 не здасть браслет в магазин «Діамант». Після цього, ОСОБА_3 взявши у нього браслет пішов у магазин «Діамант», але там відмовилися купити браслет, мотивуючи тим, що у нього не було бирки-цінника до даного виробу із золота та паспорту. Вийшовши з магазину ОСОБА_3 відразу пішов до ОСОБА_1 та віддав йому браслет і сказав, що у нього його не прийняли. ОСОБА_1 сказав, що він його повинен здати у будь-якому випадку і знову дав браслет ОСОБА_3 та сказав щоб той йшов у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2». Взявши браслет ОСОБА_3 пішов до вказаного магазину, де здав золотий виріб продавцеві за грошову суму в розмірі 1000 гривень, дані кошти він не перераховував, а вийшовши з магазину відразу віддав ОСОБА_1. Вже пізніше ОСОБА_3 дізнався, що ОСОБА_1 викрав браслет з будинку ОСОБА_2. На запитання суду чи є в залі судового засідання продавець з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», якому він здав браслет, ОСОБА_3 вказав на присутню в залі судового засідання ОСОБА_6.
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду показала, що вона є приватним підприємцем та має у своїй власності магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», який розташований в АДРЕСА_3. 19.01.2012 року, коли вона знаходилася у вказаному магазині до неї в магазин прийшов невідомий їй темноволосий хлопець віком 14-16 років, худорлявий. Зайшовши до магазину, він запропонував їй купити у нього браслет, виготовлений із золота плетінням «Бісмарт». Після зважування даного браслета його вага становила 5,5 грам. Також вона вказала, що як їй пояснив хлопчина, який приніс прикрасу, цей браслет належав йому і він думав подарувати його своїй дівчині, але так як нещодавно посварився з нею, то передумав і вирішив продати, тому ОСОБА_6 в той час і гадки не мала, що вказаний браслет крадений, та погодилася його купити заплативши за нього 1100 гривень. На запитання чи була разом із браслетом підвіска, коли вона купувала браслет, ОСОБА_6 відповіла, що ніякої підвіски не було, лише браслет;
- протоколом допиту свідка від 27.01.2012р., згідно з яким ОСОБА_7 будучи допитана на досудовому слідстві в якості свідка, показала, що 19.01.2012 року вона знаходилася в магазині «Діамант», де працює продавцем та який розташований в м. Шаргороді поблизу автовокзалу. В першій половині дня до магазину зайшов невідомий їй молодий хлопець, як вона потім дізналася, то був ОСОБА_1, який запропонував їй купити у нього золотий ланцюжок, на що вона погодилася, так як не знала, що вказаний виріб із золота був краденим, та гадала що він належить ОСОБА_1 Оглянувши та зваживши ланцюжок, вона прийшла до висновку, що плетіння ланцюжка було «Кардинал», його довжина складала 50 сантиметрів, а вага була 10,14 грам. Після зважування виробу ОСОБА_7 сказала ОСОБА_1, що за ланцюжок який він приніс, вона може заплатити йому не більше 1800 гривень. З запропонованою ціною ОСОБА_1 погодився і продав їй ланцюжок за вище вказаною ціною, більше вона його не бачила. Також ОСОБА_7 вказала, що того ж самого дня до магазину «Діамант» прийшов хлопець, який був на вигляд 13-ти років, середнього зросту, чорнявий. Зайшовши до магазину він запропонував ОСОБА_7 купити у нього браслет виготовлений із золота, але вона відмовилася від його пропозиції, так як браслет був жіночий і у неї виникли сумніви з приводу того, яким чином він опинився у 13-річного хлопчика. Після відмови купити браслет, на якому також була підвіска у вигляді серця, невідомий їй хлопець покинув приміщення магазину. В подальшому ОСОБА_7 дізналася від працівників міліції, що ОСОБА_1 який продав їй ланцюжок, скоїв крадіжку виробів із золота з житлового будинку жительки с.Слобода-Шаргородська ОСОБА_5, а саме що він викрав ланцюжок, браслет та кулончик;
- заявою про вчинення злочину від 22.01.2012р., згідно з якою ОСОБА_4 повідомила про викрадення у неї ювелірних виробів (а.с.4);
- протоколом огляду місця події від 22.01.2012р. з додатками, з якого вбачається, що собою представляє приміщення, з якого було викрадено ювелірні вироби (а.с.5-8);
- поясненнями ОСОБА_1 від 24.01.2012р., в яких він визнає, що саме він вчинив злочин (а.с.10-11);
- протоколом допиту підозрюваного від 26.01.2012р., в якому ОСОБА_1 визнає себе винним та пояснює як він вчинив злочин (а.с.30-31);
- протоколом від 27.01.2012р. добровільної видачі ОСОБА_7 золотого ланцюжка (а.с.54);
- протоколом від 27.01.2012р. добровільної видачі ОСОБА_6 золотого браслета (а.с.55);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 31.01.2012р. з додатками, з якого вбачається що ОСОБА_1 самостійно відтворив обставини вчинення ним крадіжки, вказавши при цьому на місце, де перебували викрадені ним речі (а.с.56-62);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № 17 від 06.02.2012 року, з якого вбачається, яка дійсна вартість викрадених у ОСОБА_4 ювелірних виробів (а.с.65-67);
- протоколом огляду речового доказу з якого видно, що собою представляють золоті вироби (а.с.69);
- протоколами пред'явлення предметів для впізнання від 14.02.2012 року, із яких вбачається, що ОСОБА_1 впізнав предмети, викрадені ним у ОСОБА_4 ювелірних виробів; (а.с.72-73);
- проколами допиту обвинуваченого від 31.01.2012р. та від 13.02.2012р., із яких вбачається, що ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину (а.с.80-81, 88-89);
- вироком Шаргородського районного суду від 26.07.2011 року, із якого вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений до чотирьох років обмеження волі за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 189 та ч. 2 ст. 190 КК України (а.с.94-95);
Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконують суд, що підсудний ОСОБА_1 вчинив крадіжку (таємне викрадення чужого майна, вчинене повтороно), винуватість його доведена, дії органами досудового слідства кваліфіковані вірно і він повинен нести відповідальність за вчинене за ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 є визнання ним своєї вини.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, суд не вбачає.
З урахуванням цих обставин та того, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, негативно характеризується за місцем проживання, притягувався до кримінальної відповідальності згідно вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.07.2011 року був засуджений до покарання у вигляді обмеження волі, та був звільненій від відбування покарання в порядку ст. 75 КПК України з дворічним іспитовим строком за вчинення умисних, корисливих злочинів, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе в умовах ізоляції його від суспільства та призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
При призначенні покарання за сукупністю вироків згідно ч. 1 ст. 71 КК України, слід частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.07.2011 року та перевести менш суворий вид покарання у вигляді обмеження волі згідно вказаного вище вироку в більш суворий вид - позбавлення волі, за правилами пункту «б» ч. 1 ст. 72 КК України виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_8 кошти в сумі 780 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи.
Речові докази по справі: браслет та ланцюжок, виготовлені із жовтого металу - залишити у власника їй же повернути бирки (цінники) на вироби із золота.
Керуючись ст.ст. 321, 323, 324, 327, 330, 332-335, 338, 339 КПК України, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і засудити його за цією статтею до покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі пункту «б» ч. 1 ст. 72 КК України чотири роки обмеження волі, призначені засудженому ОСОБА_1 за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.07.2011 року перевести в два роки позбавлення волі.
На підставі частин 1 та 3 ст. 71 КК України, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.07.2011 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Початком відбування покарання вважати 26.01.2012 року - день затримання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - взяття під варту.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_8 кошти в сумі 780 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи.
Речові докази по справі: браслет та ланцюжок, виготовлені із жовтого металу - залишити у власника, потерпілої по справі ОСОБА_4 їй же повернути бирки (цінники) на вироби із золота.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя