ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-5/1028-201222.03.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Львівської філії
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Львівської філії
про стягнення 2 402,62 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю № 299-ГО/11 від 30.12.2011 р.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Львівської філії (далі -позивач) звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»в особі Львівської філії (далі -відповідач) про стягнення 2 402,62 грн., а саме: 2 269,90 грн. -основного боргу, 68,82 грн. -пені, 27,72 грн. -3% річних, 36,18 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідачем було порушено зобов'язання щодо оплати наданих телекомунікаційних послуг за період з березня 2011 р. по липень 2011 р.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5015/6603/11, розгляд справи призначено на 30.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2012 р. матеріали справи № 5015/6603/11 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 5015/6603/11 передано для розгляду судді Ломаці В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 5015/6603/11 до свого провадження, присвоєно їй номер «№ 5011-5/1028-2012», розгляд справи призначено на 16.02.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.03.2012 р.
15.03.2012 р. відповідач через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позов, відповідно до якого проти позову він заперечує, оскільки у спірний період відповідач не отримував від позивача телекомунікаційні послуги, оскільки як орендар повернув орендоване приміщення орендодавцю -Приватному підприємству «Енерго-Ресурс»ще 28.09.2010 р.
Крім того, починаючи з 26.01.2010 р. у відповідача здійснюється процедура ліквідації, а тому даний спір має розглядатися в порядку провадження справ про ліквідацію банку.
Також 15.03.2012 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача -Приватне підприємство «Енерго-Ресурс».
В судовому засіданні представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.
Суд відкладав розгляд зазначеного клопотання відповідача до встановлення фактичних обставин у справі.
В судовому засіданні 15.03.2012 р. оголошено перерву на 22.03.2012 р.
21.03.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких він зазначив, що у період до 23.02.2011 р. оплата наданих послуг здійснювалася ліквідатором відповідача, а тому відзив є необґрунтованим.
Розглянувши клопотання відповідача про залучення співвідповідача, подане 15.03.2012 р. через відділ діловодства, суд відмовляє у його задоволенні, у зв'язку з наступним.
Згідно з ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Як визначено у п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що Приватне підприємство «Енерго-Ресурс» перебуває у договірних відносинах з відповідачем, підстави вважати, що воно може виступати зобов'язаною стороною відсутні.
Представник відповідача в судове засідання 22.03.2012 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.
Представник позивача в судове засідання 22.03.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.02.2012 р. виконав частково, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 22.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.12.2006 р. між позивачем (підприємством зв'язку) та відповідачем (споживачем) було укладено Договір № 12721 про надання послуг електрозв'язку, відповідно до п. 1.1. якого підприємство зв'язку надає споживачу послуги електрозв'язку.
Відповідно до п. 7.1. Договору останній набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, в зв'язку з тим, що відповідач у період з березня 2011 р. по липень 2011 р. не сплачував за надані йому за спірним Договором послуги.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
21.01.2010 р. Правлінням Національного банку України, на підставі Закону України «Про Національний банк України», постановою № 19 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі -ТОВ Укрпромбанк») з 21.01.2010 р.
Ліквідатором ТОВ «Укрпромбанк»призначено працівника Національного банку України - Раєвського Костянтина Євгеновича.
З 21.01.2010 р. припинено повноваження тимчасового адміністратора, правління, спостережної ради і загальних зборів ТОВ «Укрпромбанк».
26.01.2010 р. в офіційному друкованому органі -газеті «Голос України»№ 12 (4762) було опубліковано оголошення про ліквідацію ТОВ «Укрпромбанк».
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зокрема, у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (пп. 2 ч. 3 ст. 85 України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до п. 8 ст. 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність»вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Згідно з ст. 93 Закону України «Про банки і банківську діяльність»законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність», тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.
Тобто, з метою захисту порушеного права позивач має звернутися до ліквідатора відповідача та заявити про свої вимоги до банку.
Як встановлено судом позивач не звертався до ліквідатора та не заявляв про свої вимоги в межах ліквідаційної процедури.
Разом із тим, статтею 1 Господарського процесуального Кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Оскільки позивач не звернувся до ліквідатора з вимогами про сплату заборгованості, підстави вважати його права порушеними відсутні, а позовні вимоги є передчасними і належним чином не обґрунтовані.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. «Про судове рішення»зі змінами та доповненнями рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, позивач не довів факту порушення його права діями відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 28.03.2012 р.