20.06.06
Справа № 2/140-06.
За позовом: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми
Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору на боці позивача:
Сумська міська рада, м.Суми
До відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми “Лев», м. Суми
Про визнання недійсними договорів
Суддя О.Ю.СОП'ЯНЕНКО
Представники сторін :
Від позивача - Цуканов В.В. (дов. № 197/05-26 від 10.03.2006 р.)
Від третьої особи - Цуканов В.В. (дов. № 197/05-26 від 10.03.2006 р.)
Від відповідача - дир. Виноградов Є.Ф.
Суть спору: позивач просить визнати недійсними договори від 19.11.98 р. про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на міських маршрутах №№ 16, 22, 24, 25, 26, 34, укладені між Управлінням міського господарства Сумської міської ради та приватною виробничо-комерційною фірмою «Лев» (далі ПВКФ «Лев»).
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить припинити провадження у справі, оскільки питання визнання договорів від 19.11.1998р. недійсними вже досліджувались судами під час розгляду попередніх справ, по яким були винесені рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.05.2006р. до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на боці позивача була допущена Сумська міська рада, яка звернулася з позовом до ПВКФ «Лев» про визнання договорів від 19.11.1998р. про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на міських маршрутах №16, 22, 24, 25, 26, 34 недійсними.
Відповідач подав відзив на позовну заяву третьої особи, згідно якого вважає, що третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - Сумська міська рада звернулась із позовом з порушенням встановленого ст. 71 Цивільного кодексу УРСР 1963р. строку позовної давності, поважні причини для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні, в зв'язку з чим позовна заява задоволенню не підлягає.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.05.2006 р. строк розгляду справи № 2/140-06 продовжений до 20.06.2006 р. У справі оголошувалася перерва з 15.06.2006 р. до 12-00 год. 20.06.2006 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до п.п. 12 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р., рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.10.1996р. №479 «Про роботу міського пасажирського транспорту усіх форм власності по перевезенню жителів м. Суми» управлінню міського господарства міськвиконкому було надано право укладати договори на конкурсних засадах на організацію міських маршрутів по перевезенню пасажирів і координації роботи підприємств і організацій, які заключили договори на перевезення пасажирів.
Рішенням Сумської міської ради від 24.06.1998р. управління міського господарства було реорганізовано шляхом поділу на окремі виконавчі органи міської ради з правами юридичної особи: 1. Відділ комунального господарства; 2. Відділ житлового господарства; 3. Відділ транспорту. Рішенням Сумської міської ради від 23.09.1998р. було затверджено Положення про відділ транспорту Сумської міської ради, який був юридичною особою.
Згідно рішень Сумської міської ради від 31.05.2000р. «Про затвердження Положення про міське управління житлово-комунального господарства та транспорту (службу замовника)» та від 04.10.2000р. «Про внесення змін до додатку до рішення міської ради від 31.05.2000р. «Про затвердження Положення про міське управління житлово-комунального господарства та транспорту (службу замовника)» відділ транспорту був реорганізований у міське управління житлово-комунального господарства та транспорту (служба замовника) як орган міської ради та юридична особа, до якого перейшли права і обов'язки щодо житлово-комунального господарства і транспорту. Пунктом 27 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.12.2000р. № 635 «Про організацію перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах м. Суми» передбачено, що замовником на перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах є Виконавчий комітет Сумської міської ради в особі міського управління житлово-комунального господарства та транспорту з правом підпису договорів на перевезення пасажирів.
Відповідно до рішення Сумської міської ради від 26.12.2001р. «Про структуру апарату, виконавчих органів Сумської міської ради та витрати на їх утримання» та рішення від 20.02.2002р. «Положення про відділ транспорту Сумської міської ради» відділ транспорту, якому після реорганізації управління житлово-комунального господарства та транспорту передані повноваження щодо укладення договорів з перевізниками, є виконавчим органом міської ради, що відповідає вимогам ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р., згідно якої міська рада у межах затвердженої нею структури і штатів може створити відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад. В той же час, згідно «Положення про відділ транспорту Сумської міської ради» та інформації Головного управління статистики у Сумській області відділ транспорту Сумської міської ради не є юридичною особою. Тому суд вважає, що право на звернення до суду із позовом про визнання недійсними угод, укладених виконавчим органом міської ради, належить Сумській міській раді, а не її виконавчому комітетові, про що також було зазначено у рішенні господарського суду Сумської області від 27.02.2003 р. та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.2003 р. по справі № 6441-5/213.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання договорів недійсними є необґрунтованими, позов задоволенню не підлягає. Позовна заява третьої особи на боці позивача з самостійними вимогами на предмет спору - Сумської міської ради підлягає задоволенню виходячи з наступного.
За результатами конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (протоколи №5 від 27.01.1998р., №6 від 12.02.1998р. засідань конкурсної комісії по перевезенню пасажирів на міських маршрутах в м. Суми) відповідач був визнаний переможцем конкурсу по маршрутам №№ 16, 22, 24, 25, 26, 34. При цьому, в протоколі № 6 від 12.02.1998 р. зазначено, що у зв'язку з відсутністю довідок ДАІ на автомобілі ВКФ «Лев», які на момент проходження конкурсу знаходилися на ремонті, видати дозволи та укласти договори на маршрути № 22 (автомобіль д.н. 091-58 СА), № 26 (автомобіль д.н. 201-53 СА, А 70-90 СІ) при умові отримання мінімально хороших відміток в довідці ДАІ про стан автомобілів.
Відповідно до п. 34 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1996р. № 1346, переможець конкурсу укладає з замовником договір на перевезення пасажирів за конкретним постійним маршрутом, рейсом або групою маршрутів, в якому визначаються права та обов'язки сторін. Зазначеним порядком не передбачений термін, в який такі договори повинні бути укладені, але виходячи з основ цивільного права такий термін повинен бути якнайкоротшим, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. перевезення пасажирів на міських автомобільних маршрутах здійснюється перевізниками на договірній основі, відсутність укладених із замовником послуги договорів фактично унеможливлює здійснення перевезень.
Спірні договори про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на міських маршрутах №№ 16, 22, 24, 25, 26, 34 були укладені лише 19.11.1998р. між управлінням міського господарства Сумського міськвиконкому в особі начальника управління Михайленка Г.В. і ПВКФ «Лев» в особі директора Виноградова Є.Ф. На зазначених договорах стоїть підпис Ситника Л.О. без зазначення його посади та прізвища.
Обгрунтовуючи позовні вимоги третя особа з самостійними вимогами на предмет спору зазначає, що Ситник Л.О. як посадова особа місцевого самоврядування в момент укладання (підписання) спірних договорів не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не мав необхідних повноважень.
Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Підписання особою угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі ст. 48 ЦК УРСР (що діяв на момент підписання спірних угод) бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3 , 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, зокрема що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, є підставою для визнання його недійсним.
Рішенням Сумської міської ради від 29.04.1998р. «Про структуру виконавчих органів Сумської міської ради, апарату ради, її виконавчого комітету та витрати на їх утримання» була затверджена структура виконавчих органів Сумської міської ради, до якої, зокрема, ввійшли відділ комунального господарства та відділ транспорту. Цим же рішенням визнано таким, що втратило чинність рішення Сумської міської ради від 24.12.1997р. «Про внесення змін до рішення XXIII сесії міської ради XXII скликання «Про затвердження положення про управління міського господарства».
Згідно рішень Сумської міської ради від 24.06.1998р. «Про реорганізацію управління міського господарства», від 23.09.1998 р. «Про затвердження положення про відділ комунального господарства Сумської міської ради» та «Про затвердження положення про відділ транспорту Сумської міської ради», Розпорядження міського голови м. Суми від 01.09.1998р. № 265 «Про призначення працівників міської ради» Михайленко Г.В. був призначений на посаду начальника відділу комунального господарства міської ради, Ситник Л.О. - на посаду начальника відділу транспорту міської ради.
Таким чином на момент підписання спірних договорів управління міського господарства було ліквідоване, а Михайленко Г.В., від імені якого укладені спірні договори, повноважень на їх укладення в листопаді 1998 р. не мав.
Крім того, 30.10.1998 р. розпорядженням міського голови № 594-р «Про затвердження складу конкурсного комітету та оголошення відкритого конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських маршрутах» (Додаток № 2) маршрути №№ 16, 24, 25, 34, 22, 26 були виставлені на конкурс, визначені дати проведення відповідних конкурсів (січень-березень 1999 р.) та терміни подання документів для участі в них. Абзацом 12 Умов проведення конкурсів на перевезення пасажирів в м. Суми (що є Додатком № 3 до розпорядження міського голови) визначено, що переможець конкурсу та відділ транспорту міської ради укладають договір на перевезення пасажирів в м. Суми терміном на 1 рік.
Проект зазначеного розпорядження готував Ситник Л.О., що на той час обіймав посаду начальника відділу транспорту Сумської міської ради, його ж було призначено членом конкурсного комітету по підготовці та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Таким чином, Ситнику Л.О. станом на 30.10.1998 р. було відомо про оголошення конкурсів на вищезазначені маршрути.
Перед цим 05.10.1998 р. виконавчим комітетом Сумської міської ради від було прийнято рішення №460 «Про поліпшення роботи міського пасажирського транспорту», яким встановлено, що особи, які вже здійснюють міські пасажирські перевезення на момент прийняття зазначеного рішення, як, приміром, ПВКФ «Лев», беруть участь у конкурсі на загальних підставах, договір з ними на поточний рік продовжується після визнання їх переможцями по результатах конкурсу.
В той же час, Ситник Л.О. 19.11.1998 р. підписав договори з відповідачем без зазначення в них строку їх дії, достовірно знаючи про майбутнє проведення протягом січня-березня 1999 р. нових конкурсів на перевезення пасажирів міським автомобільним транспортом та про припинення чинності усіх раніше укладених договорів за умови невизнання переможцем нового конкурсу.
Це призвело до порушення ним вимог ст. 3 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. та п. 3 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1996 р. № 1346, згідно якого метою проведення конкурсів є розвиток конкуренції, обмеження монополізму на ринку пасажирських транспортних послуг та вибір на конкурсних засадах юридичних або фізичних осіб, які будуть забезпечувати виконання необхідних обсягів та якість перевезень пасажирів на постійних автобусних маршрутах. Фактично склалася ситуація, коли перевізники, що періодично приймають участь у конкурсах на здійснення пасажирських перевезень, поставлені в нерівні умови з відповідачем, що надає транспортні послуги населенню на підставі договорів без зазначення строку їх дії, тобто на думку відповідача безстроково.
Пунктом 13 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом передбачено, що установлені замовником умови проведення конкурсу є обов'язковими для конкурсного комітету та його учасників. Аналогічні положення викладені у Положенні про порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 460 від 05.10.1998р.
Також були порушені вимоги ст. 73 ч. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо обов'язковості розпоряджень міського голови для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами.
Таким чином, угоди від 19.11.1998 р. були укладені від імені управління міського господарства, якого на час укладення договорів не існувало, і підписані начальником транспортного відділу міської ради Ситником Л.О., хоча відділ транспорту не є стороною цих угод.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява третьої особи на боці позивача з самостійними вимогами на предмет спору підлягає задоволенню шляхом визнання недійсними договорів про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на міських маршрутах №№ 16, 22, 24, 25, 26, 34, укладених між Управлінням міського господарства Сумського міськвиконкому та ПВКФ "Лев", з моменту їх укладення.
Заперечення, викладені відповідачем у відзиві, про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки при розгляді господарським судом Сумської області справи № 633-8/29 про визнання договорів недійсними позивач просив задовольнити позовні вимоги з інших, ніж наведені у даних позовах, підстав. Проте, суд може припинити провадження за п. 2 ст. 80 ГПК України у випадках наявності судового рішення, постановленого по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Справи господарського суду області №№ 2183-5/81 та 6441-5/213 стосувалися іншого предмету спору, зокрема, про розірвання спірних договорів та про визнання їх неукладеними.
Посилання відповідача на те, що третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору був пропущений строк позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання угод недійсними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ст. 71 ЦК УРСР 1963 р. та Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк, пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України на позивача покладаються понесені ним судові витрати, з відповідача на користь третьої особи на боці позивача з самостійними вимогами на предмет спору стягуються витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позивачу в задоволенні позову відмовити.
2. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - задовольнити.
3. Визнати недійсними з моменту укладення договори про надання транспортних послуг по перевезенню пасажирів на міських маршрутах №№ 16, 22, 24, 25, 26, 34, укладені 19.11.1998 р. між Управлінням міського господарства та приватною виробничо-комерційною фірмою «Лев».
4. Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми «Лев» (м. Суми, вул. Доватора, 27; код ЄДРПОУ 23292353) на користь Сумської міської ради (м. Суми, м. Незалежності, 2; код ЄДРПОУ 23823253) 85 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписаний 30.06.2006р.