25.09.08р.
Справа № 39/184-08
За позовом Українсько-Турецького Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Тураеро", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор", м. Київ
про визнання недійсним договору оренди приміщення від 01.08.2007р.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: Сірооченко А.В. - предст.
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся з позовом до Відповідача, в якому просить суд визнати недійсним укладений між сторонами 01.08.2007 року договір оренди приміщення.
Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що спірний договір в порушення вимог ч. 2 ст. 793 та ст. 794 ЦК України не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації, як такий, що укладений терміном дії більш ніж на три роки. Окрім того, позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю спірного договору вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в ньому істотних умов договору оренди, встановлених ст. 284 ГК України.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність доводів позивача щодо укладення спірного договору терміном більш ніж на три роки, при цьому Відповідач зазначає, що згідно п. 4.1. спірного договору, строк його дії становить 2 роки 11 місяців. Відповідач також заперечує проти доводів позивача щодо невідповідності спірного договору вимогам ст. 284 ГК України, та вважає договір від 01.08.2007 року дійсним і належним, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 25.09.2008 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, та представника відповідача, який був присутній у попередньому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -
01.08.2007 року між сторонами у справі був кладений договір оренди приміщення, відповідно до умов якого Позивач (Орендодавець) зобов'язався передати Відповідачеві (Орендар) у строкове користування нерухоме майно, а саме приміщення № 106 магазину загальною площею 67,1 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-6, яке розташовано в м. Дніпропетровську, площа Петровського, будинок 2. (надалі Об'єкт оренди).
На виконання п. 3 договору, 03.08.2007 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду, згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв об'єкт оренди.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що строк оренди складає з дати підписання акту прийому-передачі майна 2 роки 11 місяців і закінчується 01.07.2010 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки п. 13.2. спірного договору передбачено приоритетне право Орендаря на укладення нового договору після закінчення строку дії даного договору, та враховуючи положення п. 13.5. договору, за яким новий договір оренди приміщення, що орендується, повинен бути укладений на умовах та на строк, аналогічний умовам та строку, на який було укладено цей договір, термін дії спірного договору становить більш ніж три роки, і відповідно до вимог частини 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України, цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Суд не погоджується з доводами позивача щодо строку дії спірного договору терміном більш ніж три роки, виходячи з наступного.
Позивач у своєму позові стверджує про імперативність положень п. 13.5. договору щодо обов'язку сторін укласти новий договір після закінчення строку дії спірного договору. Разом із тим, такий висновок слід визнати безпідставним, оскільки відповідно до умов спірного договору, обов'язок укласти новий договір, після закінчення строку дії спірного, безпосередньо залежить від волі орендаря, який відповідно до п. 13.3. договору з метою реалізації свого приоритетного права має не пізніше 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії цього договору, направити Орендодавцеві письмове повідомлення з пропозицією на укладення нового договору оренди. Тобто обов'язок сторін укласти новий договір оренди відповідно до п. 13.5. договору, виникає лише за умов наявності бажання орендаря скористуватися своїм приоритетним правом, та виконання ним умов договору (п. 13.3.) щодо повідомлення орендодавця про намір скористуватися таким правом.
Окрім того, суд зауважує на тому, що умови спірного договору передбачають можливість укладення саме нового договору оренди, а ні продовження існуючого, що також виключає доводи позивача відносно можливості врахування до загального строку оренди майна, термінів, які визначені спірним договором, та договором, який може бути укладений між сторонами після закінчення строку дії цього договору.
Як на підставу своїх позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору оренди майна, позивач також посилається на невідповідність його умов вимогам ст. 284 ГК України, щодо визначення вартості орендованого майна з урахуванням індексації та проведення оцінки майна за відновною вартістю. Разом із тим, ст. 284 ГК України визначає вартість орендованого майна, як істотну умову договору оренди, відсутність досягнення згоди з якої, є підставою вважати договір неукладеним (ч. 2 ст. 180 ГК України), при цьому, законодавство не пов'язує відсутність досягнення згоди з усіх істотних умов договору з такими правовими наслідками, яка визнання господарського зобов'язання недійсним.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд не знаходить підстав для визнання недійсним договору оренди приміщення від 01.08.2007, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
О.В. Ліпинський
Рішення підписано 26.09.2008