01 березня 2012 р. Справа № 137500/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Сапіги В. П., Хобор Р. Б.;
за участю секретаря судового засідання - Зубач Л. С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2011 року в справі за позовом прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_2 до Львівської міської ради треті особи ОСОБА_1, Управління земельних ресурсів Львівської міської ради про скасування ухвали в частині, -
25 березня 2011 року Галицьким районним судом м. Львова зареєстровано позовну заяву прокурора Франківського району м. Львова в інтересах ОСОБА_2 до Львівської міської ради треті особи ОСОБА_1, Управління земельних ресурсів Львівської міської ради про визнання нечинною та скасування ухвали Львівської міської ради від 29 квітня 2004 року № 1246 «Про передачу громадянам у приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» в частині передачі громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок на АДРЕСА_1 площею 0,0201 га у приватну власність та площею 0,0049 га - за договором оренди.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що перевіркою прокуратури Франківського району м. Львова встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0201 га та 0,0049 га розташовані на проїзді до житлового будинку по АДРЕСА_1, тобто є землями загального користування населеного пункту. Оскаржувана ухвала органу місцевого самоврядування зачіпає інтереси ОСОБА_2, що проживає у квартирі АДРЕСА_1, оскільки земельні ділянки передані у власність та оренду громадянину ОСОБА_1 фактично знаходяться на єдиній під'їзній дорозі до будинку, в якому мешкає ОСОБА_2
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 29 квітня 2004 року № 1246 «Про передачу громадянам у приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» в частині передачі громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,0201 га у приватну власність та площею 0,0049 га - за договором оренди.
Зазначену постанову мотивовано тим, що згідно з ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, однією з третіх осіб - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності проїзду на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Матеріали прокурорської перевірки таких даних не містять.
Прокурор, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.
ОСОБА_2, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення
Представник ОСОБА_3, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 29.04.2004 року № 1246 «Про передачу громадянам у. приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові» передано громадянам у приватну власність, спільну сумісну власність та оренду земельні ділянки, які є у фактичному користуванні громадян, згідно з додатком.
Зокрема, вказаною ухвала передбачено передачу ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1, площею 0,0201 га у приватну власність та 0,0049 га - за договором оренди.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Оскільки, з матеріалів перевірки прокуратури Франківського району м. Львова вбачається, що земельні ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0201 га та 0,0049 га розташовані на проїзді до житлового будинку на АДРЕСА_1, тобто є землями загального користування населеного пункту, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є вірним.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2011 року в справі № 2а-562/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. П. Сапіга
Р. Б. Хобор
Ухвалу складено в повному обсязі 06 березня 2012 року