Справа №2518/603/2012
22 березня 2012 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.
та головного державного виконавця ВДВС Ріпкинського РУЮ ОСОБА_1, розглянувши в залі суду в смт. Ріпки у відкритому судовому засіданні подання відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області, про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, -
встановив:
Головний державний виконавець Ріпкинського ВДВС ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що станом на 22 березня 2012 року на виконанні цього відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження № 2005/1 (№ в/п у поданні не зазаначено) з примусового виконання виконавчого листа № 1-28/11, виданого 05 липня 2011 року Ріпкинським районним судом, згідно якого з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої злочином майнової і моральної шкоди загалом належить стягнути 3 500 гривні 00 копійки. Унаслідок проведених державним виконавцем примусових дій борг не було погашено взагалі, що свідчить про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань встановлених рішенням суду. Оскільки до компетенції суду віднесено визначати порядок виконання свого рішення, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, вжиття заходів з його виконання, зокрема тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, то просив подання задовольнити.
У судовому засідання головний державний виконавець Галенко Г. Ф. подання підтримав і пояснив, що боржник за викликами не з'являється, не працює, майна і доходів не має, борг взагалі не погашав та має намір виїхати за межі України на заробітки.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На виконанні ВДВС Ріпкинсього РУЮ знаходиться виконавчий лист № 1-28/11, виданий 05 липня 2011 року Ріпкинським районним судом, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої злочином майнової і моральної шкоди загалом належить стягнути 3 500 гривні. У термін, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання боржником рішення суду, вчинені не були, але в оглянутому судом виконавчому провадженні відомості про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні; до теперішнього часу рішення суду не виконане, хоча за боржником зареєстровано 2 транспортні засоби, але з того ж виконавчого провадження убачається, що після відкриття 25 липня 2011 року провадження, виконавче провадження до лютого 2012 року перебувало у держвиконавця Городнянського ВДВС, наявний в провадженні акт про відсутність майна у боржника не містить числа, місяця і року його складення та зазначення понятих, а отже є недійсним. В ньму відсутні відомості про отримання боржником повісток про виклик до держвиконавця, отже застосування до нього двічі примусового приводу є безпідставним. З письмового пояснення боржника, що дане держвиконавцю ще до дати виконання першого примусового приводу, убачається що той не може знайти роботу, майна і доходів не має, тому 2 власні мотоцикли здав на брухт, але коштів на погашення боргу не має. Він надав розписку, що до 13. 03. 2012 року погасить частину заборгованості а у 1 півріччі 2012 року взагалі розрахується зі стягувачем. Згідно вироку суду у справі № 2518/1 -28/ 11 від 25. 03. 2011 р., з урахуванням ухвали апеляційного суду від 16. 06. 2011 р., остаточно боржника визнано винним у вчинені злочину, йому призначене покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, тобто встановленням іспитового строку в 1 рік і покладенням обов'язків періодично з'являтися до КВІ для реєстрації із забороною виїзду за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ. З оглянутої судом відповідної справи убачається, що вирок набрав законної сили і своєчасно звернутий у виконання за належністю.
У підставу свого подання головний державний виконавець послався на статтю 373 ЦПК України, відповідно до якої за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення та на статтю 217 цього ж кодекса, що визначає компетенцію суду відносно порядку виконання свого рішення безпосередньо при його ухваленні.
Разом з тим, в пункті 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено право державного виконавця на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України -до виконання зобов'язань за рішенням, у разі ухилення боржника від виконання таких зобов'язань. Таким чином, зазначена норма Закону встановлює обов'язковою підставою для звернення держвиконавця до суду із поданням за для встановлення такого обмеження саме ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду, а не можливість ухилення боржника від зобов'язань у майбутньому. Належних доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань за зазначеним рішенням суду на час звернення до суду із наявним поданням, державний виконавець суду не надав, оскільки додані до нього копії виконавчого листа і постанови про відкриття провадження держвиконавцем такими не є , до того ж боржник на час розгляду подання знаходиться під певною судовою забороною що до виїзду за межі держави, яка встановлена у самому судовому рішенні. Під час розгляду подання сам головний державний виконавець пояснив, що боржник має намір виїхати з України на заробітки, що не свідчить про його ухилення від виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання -до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням -до виконання зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 3771 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника -фізичної особи або керівника боржника -юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, отже це зовсім інші повноваження суду, ніж ті, на які посилається у поданні головний державний виконавець. Він також у поданні не навів загальновизнаних обов'язкових відомостей що до анкетних данних особи боржника за для забезпечення належного і своєчасного виконання ухвали суду у разі задоволення подання.
Частини 1 і 2 ст. 14 ЦПК України, стаття 124 Конституції України визначають що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Останній у ст. 7 визначає, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні вказаного подання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208 -210; 293; 3771 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Головному державному виконавцю відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_1 у задоволенні подання, про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, -відмовити, як заявленому передчасно.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. При постановленні ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В. І. Шляхов