26.03.2012
Справа №22ц-2190/462/2012р. Головуючий в І інстанції
Черниш О.Л.
Категорія: 27 Доповідач -Вербицька Л.І.
2012 року березня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Вербицької Л.І.
Суддів: Вейтас І.В.,
Радченка С.В.
при секретарі: Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 листопада 2011 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення залишку боргу за кредитним договором,
У жовтні 2011 р. Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»(далі -Банк) звернулась до суду в вищезазначеним позовом, в якому посилалось на ту обставину, що 21.08.2007 р. між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 25.33-00/07-СК, за яким відповідачці було надано кредит на поточні потреби в сумі 7 500 доларів США, строком користування по 20.08.2009 року зі сплатою 15,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами. У забезпечення виконання ОСОБА_3 її зобов'язань перед Банком 21.08.2007 року між ПАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. У відповідності до якого поручитель зобов'язувалась перед банком солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору в повному обсязі включаючи сплату кредиту, відсотків, штрафів, пені та інших платежів. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 березня 2010 року з відповідачів на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 28 052 грн. 78 коп. станом на 14.01.2009 року. Відповідачі виконали рішення суду, однак фактично користування кредитними коштами за кредитним договором тривала до 20.08.2009 року, в результаті чого сума нарахованих пені і процентів за зазначений період зросла. Просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 230, 27 доларів США, що за курсом НБУ становить 9 809 грн.68 коп. у відповідності до розрахунку станом на 29.09.2011 року. У судовому засіданні 17.11.2011 року під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, таким чином станом на 16.11.2011 року сума заборгованості склала 1 112,65 доларів США, що становить 8 882,85 грн. з яких 5 330,66 грн.- прострочена заборгованість по сплаті процентів за період з 30.11.2009 року по 31.10.2011 року; 765,78 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 16.11.2010 року по 16.11.2011 року; 1278,56 грн. -пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 07.11.2010 року по 07.11.2011 року; 205,18 грн. -3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 30.11.2009 року по 16.11.2011 року; 1302,67 грн. 3% річних за весь час прострочення сплати кредиту за період з 15.01.2009 року по 07.11.2011 року.
Просили стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «ВТБ Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 25.33-00/07-СК від 21.08.2007 року та судові витрати у розмірі 98 грн.10 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічний розгляд справи.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.11.2011 р. позов ПАТ «ВТБ Банк»задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 330,66 грн. та судові витрати у розмірі 173 грн. 31 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк»посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права просило скасувати рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.11.2011 року в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 205,18 грн. за весь час прострочення сплати процентів та 3% річних у розмірі 1302,67 грн. за весь час прострочення сплати кредиту; а також у частині стягнення пені у розмірі 765,78 грн. за несвоєчасну сплату процентів та пені у розмірі 1278,56 грн. за несвоєчасну сплату кредиту.
Заслухавши суддю доповідача, сторони, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 25.33-00/07-СК, за яким відповідачці було надано кредит на поточні потреби в сумі 7 500 доларів США, строком користування по 20.08.2009 року зі сплатою 15,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами (а.с.12-13). У забезпечення виконання ОСОБА_3 її зобов'язань перед Банком 21.08.2007 року між ПАТ «ВТБ Банк»та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати за повне і своєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 (а.с.18). Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 березня 2010 року з відповідачів, як солідарних боржників, на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 28 052 грн. 78 коп. станом на 14.01.2009 року (а.с.14-15). У позовній заяві поданій 07.10.2011 року позивач зазначив, що рішення суду від 18.03.2011 року відповідачами виконано, однак фактичне користування кредитними коштами продовжувалось до 20.08.2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яку у судовому засіданні 17 листопада 2011 позивачі уточнили, зменшивши суму позовних вимог, яка у відповідності до наданого розрахунку станом на 16.11.201 року становить 1 112,65 доларів США , що у гривневому еквіваленті дорівнює 8 882,85 коп.(а.с.4-5, 38).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки відповідач не повернув позичені кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом у визначений договором строк, то ці кошти мають бути стягнуті з нього в примусовому порядку.
Оскільки ОСОБА_4 виступила поручителем за даним кредитним договором, то у відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку стягнувши солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідачів по три проценти річних за весь час прострочення сплати кредиту і процентів та стягнення пені за цей час, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем необґрунтовано підстави та сума стягнення, яка виражена у валюті США. На думку суду нарахування пені в іноземній валюті не передбачено чинним законодавством, а також не виписано у кредитному договорі. Однак до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитним договором, а саме п. 1.1 передбачено плата за користування кредитними коштами у розмірі 15,5% річних. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання процентів від позичальника від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості , такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором. Оскільки боржниками прострочено виконання грошового зобов'язання до них мають бути застосовані положення п.2 ст. 625 ЦК України в яких значиться, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних за час прострочення сплати процентів та прострочення сплати кредиту, посилаючись при цьому на встановлення кредитним договором іншого розміру процентів, а саме 15,5%. Судом при цьому не враховано, що зазначена умова кредитного договору стосується встановлених відсотків (15,5%) річних за користування кредитними коштами, а норма ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання у вигляді 3% річних від простроченої суми.
Пунктом 8.1 кредитного договору від 21.08.2007 року № 25.33-00/07-СК встановлено, що боржник зобов'язується у разі прострочення зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів більше трьох банківських днів, сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Якщо прострочена заборгованість становить чотири і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Кредит надано в іноземній валюті, а саме доларах США. Матеріалами справи підтверджується, що у Банку наявна банківська ліцензія №79 від 03 серпня 2010 року та дозвіл №79-4 від 03 серпня 2010 року видані НБУ, що є правовою підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті.
Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству і унеможливлює урахування тільки розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті, що не є предметом спору між сторонами.
За таких обставин, висновок суду про безпідставність нарахування Банком пені в іноземній валюті не відповідає чинному законодавству, а тому не може бути підставою для відмови у цій частині позовних вимог.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог постановлено в порушення норм матеріального закону відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному об'ємі. Зазначені Банком суми обґрунтовано розраховані до часу фактичного користування кредитними коштами.
Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, ст.ст. 549, 553, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 17 листопада 2011 року в частині часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»та відмови у частині позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення.
Стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»205,18 грн. -3% річних за час прострочення сплати процентів; 1302,67 грн. -3% річних за час прострочення сплати кредиту; 765,78 грн. -пені за несвоєчасну сплату процентів, 1278, 56 грн. -пені за несвоєчасну сплату кредиту.
Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: