05.03.2012
Справа №22ц-2190/598/2012р. Головуючий в 1-й інстанції
Стамбула М.І.
Категорія: 30 Доповідач -Цуканова І.В.
2012 року березня місяця «12»дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого -Цуканової І.В.
Суддів: Радченка С.В., Вейтас І.В.
при секретарі -Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від «07»грудня 2011 року у справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У січні 2011р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, з подальшим уточненням, до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 послався на те, що протягом 2008-2009 років ним була надана позика ОСОБА_3 на загальну суму 350000 грн. Стверджує, що намагаючись уникнути повернення боргу, відповідач звертається до органів МВС із заявами про порушення кримінальної справи стосовно позивача, вказуючи, що позивач незаконним шляхом, із застосуванням методів, які граничать з кримінальною відповідальністю, вимагає у нього повернення боргу. Так, відповідач неодноразово звертався до районних відділів міліції. Позивач вважає, що відповідач, поширюючи недостовірну інформацію щодо нього, принижує його честь і гідність, оскільки позивач є керівником відомого приватного підприємства, має своїх підлеглих, багато знайомих, друзів, а після звернення відповідача з заявами до органів МВС, працівники міліції викликають для перевірки цих фактів як його, так і його співробітників для опитування. Позивач вважає, що такими діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 15000,00 грн., та яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав після численних перевірок правоохоронними органами за безпідставними заявами відповідача. Крім цього, відповідачем також задано матеріальної шкоди у вигляді витрат на оздоровлення у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача, який змушений був звертатись до лікарні за кваліфікованою допомогою, де знаходився на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні. Після лікування знаходився на оздоровленні в ЗАТ ЛОЗ «Миргородкурорт». На медичне та санаторне лікування, медичні препарати, позивачем було затрачено 8298,87 грн. Просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду 8298,87 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн. та судові витрати у розмірі 838,90 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 07.12.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 8298,87 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 3000,00 грн. -моральної шкоди та 352,99 грн. понесених позивачем судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, як представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норми матеріального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.
Письмових заперечень до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що у відповідача не було жодних підстав для звернення до правоохоронних органів із заявами щодо протиправної поведінки позивача та не було наміру захистити свої права, свободи чи законні інтереси; метою звернень є уникнення обов'язку повернути борг позивачу.
Оскільки такі дії ОСОБА_3, за думкою суду, носять протиправний характер, то суд стягнув з останнього на користь ОСОБА_4 кошти, витрачені на лікування та оздоровлення у зв'язку з погіршенням стану здоров'я з вини відповідача в сумі 8298,87 грн. та на відшкодування моральної шкоди у вигляді фізичного болю та страждань в сумі 3000 грн.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, висновок суду не відповідає обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими.
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2010р. до чергової частини Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області звернувся гр. ОСОБА_3 про вжиття заходів до гр. ОСОБА_4, який у зв'язку з майновим конфліктом ображає його грубою нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою. Однак, правоохоронними органами в ході перевірки зазначеного вище факту встановлено не було, про що 28.05.2010р. Комсомольським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за цим фактом /а.с. 7/.
Постановою Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 04.09.2010р. на підставі ст.6 п.2 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи за тим фактом, що 26.08.2010р. невстановлена особа умисно заподіяла ОСОБА_3 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Зазначена постанова скасована постановою прокурора Суворовського району м.Херсона від 21.09.2010р. та порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України /а.с. 27/.
В ході слідства у даній справі, яка на теперішній час триває, постановами Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 30.09.2010р., 16.12.2010р., 17.12.2010р. було здійснено заходи особистої безпеки ОСОБА_3 та членів його сім'ї, про що зазначено в постанові від 17.12.2010р. /а.с. 28/.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, як правило, за наявності вини.
Висновок суду про неправомірність дій ОСОБА_3 по зверненню до правоохоронних органів із заявами щодо незаконних дій ОСОБА_5, внаслідок чого було принижено честь і гідність останнього, не відповідає обставинам справи, суперечить роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в п.16 якого зазначено, що відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Судом не встановлено і позивачем не надано доказів, що відповідач не мав підстав для звернення із заявами до правоохоронних органів та, що в цих заявах містяться завідомо неправдиві відомості.
Натомість, про обґрунтованість дій відповідача, який просить його захистити від вимагань, погроз та фізичної розправи, вчинених невстановленими особами у зв'язку з неповерненням боргу, свідчать звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів із заявами про неправомірну поведінку ОСОБА_3, який не повертає борг за договором позики (заява від 09.09.2009р.) - /а.с. 39/.
Оскільки не встановлено, що честь і гідність позивача принижені внаслідок неправомірних дій відповідача, то підстави для відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди відсутні.
Звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів від 26.05.2010р., 26.09.2010р., та постанови цих органів за результатами розгляду заяв, на які послався суд в рішенні, в матеріалах справи відсутні, відтак, прийняті до уваги бути не можуть.
Так як судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, висновок суду не відповідає обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, то рішення суду слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 07 грудня 2011 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: