Справа № 1407/886/2012
іменем України
"02" квітня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Некрасовій А.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Вознесенського МВ УМВС в Миколаївській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
27.02.2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання останнього таким, що втратив право користування квартирою № 3 в жилому будинку № 5 по пров. Радянському в м. Вознесенськ Миколаївської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що їй на підставі договору купівлі -продажу, посвідченого 28.09.2011 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, належить квартира № 3 в жилому будинку № 5 по пров. Радянському в м. Вознесенськ Миколаївської області.
В зазначеній квартирі з 11.12.1997 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2
Посилаючись на те, що відповідач за місцем реєстрації не проживає та реєстрація останнього в належній позивачу квартирі створює останній перешкоди в користуванні та утриманні житла, позивач на підставі норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням -квартирою № 3 в жилому будинку № 5 по пров. Радянському в м. Вознесенськ Миколаївської області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи без самостійних вимог -СГІРФО Вознесенського МВ УМВС в Миколаївській області, в судове засідання не з'явився. Надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Зокрема, судом встановлено, що згідно договору купівлі -продажу, посвідченого 28.09.2011 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області, позивач є власником квартири № 3 в жилому будинку № 5 по пров. Радянському в м. Вознесенськ Миколаївської області.
Попереднім власником даної квартири був ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі -продажу, укладеного 28.12.2002 року Вознесенською філією Південної товарної біржі між ОСОБА_3, як покупцем, та ОСОБА_4, як продавцем. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.06.2011 року вказаний договір купівлі -продажу визнаний дійсним.
В зазначеній квартирі з 11.12.1997 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з адресної довідки, наданої СГІРФО Вознесенського МВ УМВС в Миколаївській області. Проте, з часу укладення попереднього договору купівлі -продажу останній за місцем реєстрації не проживає. Доказів на спростування наведеного в судовому засіданні не добуто.
Отже, наслідком вищенаведених обставин є створення позивачу перешкод у користуванні належною останній квартирою.
Так, Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Наведене свідчить про те, що права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника. При цьому законом не передбачено перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
За такого, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 212 -215, 224 - 228 ЦПК України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Сектор громадянства і реєстрації фізичних осіб Вознесенського МВ УМВС в Миколаївській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою № 3 в жилому будинку № 5 по пров. Радянському в м. Вознесенськ Миколаївської області.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В.Лузан