ун. № 2-3522/11
пр. № 2/2608/553/12
09 лютого 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Руденко Ю.Ф.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна»про визнання заповіту недійсним та усунення перешкод в оформленні спадщини,
У березні 2011 року позивач звернулася до суду позовом в якому просить визнати недійсним заповіт свого батька ОСОБА_5 складеного 15.05.2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посилаючись на те, що в грудні 2009 року заповідачу був поставлений діагноз -рак нирок останньої стадії, внаслідок чого він потерпав від сильного болю аж до того, що не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними, відповідач скориставшись його безвільним, тяжким фізичним станом примусила скласти заповіт на свою користь, а також створила позивачу перешкоди для отримання спадщини за законом шляхом приховування у себе оригіналів документів, необхідних для оформлення спадщини. Вказані обставини стали поштовхом для звернення до суду за захистом свого права.
У судове засідання в день ухвалення рішення на якому досліджувалися докази та проводилися судові дебати позивач та її представник не з'явилися, до цього позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та її представник проти позову заперечували посилаючись на те, що в день укладення заповіту ОСОБА_5 усвідомлював значення своїх дій, заповіт був підписаний ним самостійно та відповідав його волі. Відповідач зазначила, що:
по-перше: причиною смерті ОСОБА_5 відповідно до довідки смерті була гостра сердечна недостатність. Діагнози, що були поставлені ОСОБА_5 пов'язані із серцево-судинною хворобою, жоден з них не свідчить про наявність раку нирок останньої стадії, про який зазначає позивач. Крім того із рекомендованих лікарями медичних препаратів жоден не має протиракової дії та не є болезаспокійливим. Тому твердження позивача про те, що батько потерпав від сильного болю не відповідає дійсності;
по-друге: не відповідає дійсності і той факт, що ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту не усвідомлював значення свої дій і не міг ними керуватися, оскільки будучи заслуженим художником України, до останніх днів будував плани на майбутнє, зокрема дав довіреність своїй донці ОСОБА_2 (відповідачу) для створення музею його робіт. Даний факт свідчить про те, що ОСОБА_5 довіряв своїй дочці, яка в свою чергу піклувалася про нього;
по-третє: навіть наявність у ОСОБА_5 такої хвороби як рак нирок не може свідчити про те, що він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керуватися ними;
по-четверте, засвідчення заповіту здійснювалося приватним нотаріусом, який у відповідності до Закону України «Про нотаріат»особисто перевірив дієздатність ОСОБА_5, тобто здатність усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними.
Третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи містяться письмові пояснення останнього, в яких він зазначив, що 14.05.2010 року він прибув за адресою: АДРЕСА_1 для співбесіди з ОСОБА_5 При довготривалому спілкуванні (приблизно 1.5 год.) із заповідачем було з'ясовано, що у зв'язку з похилим віком він не має можливості з'явитися до робочого місця приватного нотаріуса, тому просить вчинити певні нотаріальні дії у нього вдома, в тому числі посвідчити заповіт. Також було з'ясовано особисте бажання громадянина зробити заповіт, зміст заповіту, а також роз'яснити правові наслідки посвідчення заповіту. 15.05.2010 року заповіт було посвідчено та зареєстровано в реєстрі для вчинення нотаріальних дій за реєстровим № 2509. Заповіт було вчинено у відповідності до чинного законодавства, а саме було встановлено особу ОСОБА_5 та перевірено дієздатність, яка не викликала сумніву в його здатності розуміти свої дії, а також юридичні наслідки. Зі слів ОСОБА_5 він не приймав жодних лікарських та психотропних препаратів, які б могли вплинути на його волевиявлення. ОСОБА_4 додатково зазначив, що у зв'язку з робочим навантаженням просить суд розглядати справу у свою відсутність.
Представник третьої особи: Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про слухання справи у свою відсутність.
Представник третьої особи - Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про розгляд справи у свою відсутність не подавав.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, проаналізувавши пояснення третіх осіб, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.05.2010 року ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відповідно до якого він заповідав все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право своїй дочці ОСОБА_2 Даний заповіт був прочитаний заповідачем та підписаний ним власноручно (а.с.10).
15.05.2010 року приватний нотаріус ОСОБА_4 вніс до спадкового реєстру дані, що стосуються заповіту (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 29.07.2010 року, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_1 року зроблено відповідний актовий запис за № 9843 (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 10.04.1968 року ЗАГС Ленінградського району м. Києва., про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено актовий запис за № 664 та видане відповідне свідоцтво. (а.с.17). Пізніше її прізвище було змінено на ОСОБА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.22), свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.25).
З пояснень сторін у судовому засіданні було з'ясовано, що ОСОБА_5 був хворою людиною та час від часу перебував у лікарні, що підтверджується:
1. медичною карткою стаціонарного хворого № 5519 ОСОБА_5 20.08.2008 року відповідно до якої він був госпіталізований до національного наукового центру «Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска»де йому було поставлено зокрема такі діагнози: кардіосклероз; постійна форма фібриляції передсердя, нормосистологічний варіант; відкрите овальне вікно, артеріальна гіпертензія; хвороба оперованого шлунку; варикозна хвороба нижніх кінцівок (а.с.135-139);
2. випискою із амбулаторної картки ОСОБА_5, що була підписана та видана 13.05.2011 року лікарем лікарні для вчених поліклініки № 1 м. Києва Рибчинською Т.Е. відповідно до якої він звертався до поліклініки та 12.01.2009 року де йому було поставлено діагноз кардіосклероз, мерехтлива аритмія та було госпіталізовано до кардіологічного відділення; 15.10.2009 року його знову було госпіталізовано з аналогічними діагнозами в стаціонар; 08.02.2010 року було поставлено діагноз кардіосклероз (а.с.70);
3. випискою з історії хвороби № 136 лікарні для вчених поліклініки № 1 м. Києва ОСОБА_5 де вказано, що він знаходився у лікарні з 12.01-22.01.2009 року з діагнозом дифузний кардіосклероз (а.с.127). У виписці № 486 від 16.02.2010 за період знаходження ОСОБА_5 з 08.02.2010 року по 16.02.2010 р. зазначені такі діагнози: тіточ обох нирок, камінь в лівій нирці, гиперплазія передміхурової залози, фифузний кардіосклероз, мерехтлива аритмія, атеросклероз аорти (а.с.73).
Суд, зважаючи на те, що хоча тіток нирок і є пухлиною, вважає цей діагноз поставлений лікарнею для вчених НАН України не підтвердженим спеціалізованою онкологічною лікарнею.
В позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що у батька був рак нирок, від сильного болю, спричиненого хворобою він не усвідомлював значення своїх дій, а тому цю обставину вважає однією з підстав для визнання заповіту недійсним.
Із зазначених виписок та медичної карти ОСОБА_5 не вбачається, що він був онкохворим, крім того в матеріалах справи відсутні довідки, які б свідчили, що він знаходиться на обліку в онкодиспансері.
В матеріалах справи міститься лише єдина довідка завідуючої центральної районної поліклініки № 5 Святошинського району м. Києва від 24.06.2011 року Коновалової Л.І. в якій зазначається, що ОСОБА_5 дійсно спостерігається лікарями зазначеної поліклініки та у нього виявлено онкозахворювання, яке саме не вказується (а.с.74).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року бригадою відділення невідкладної медичної допомоги була констатована смерть ОСОБА_5, причиною якої була хронічна серцева недостатність (а.с.84).
Суд критично відноситься до тих підстав задоволення позову на які посилається позивач, оскільки стверджуючи, що вона доглядала батька до смерті, не знала напевне, які ліки він приймає; стверджуючи, що відповідач без її згоди самовільно влаштувала батька до Українського державного медіко-соціального центру ветеранів війни у травні 2010 року спочатку вказує про те, що вона про цю обставину дізналась розшукуючи батька через неділю від інших родичів, а згодом вказує, що дізналася від самої відповідачки через декілька днів від дня влаштування батька до санаторію. Крім того позивач стверджуючи, що батько був онкохворим з лютого 2010 року та стверджуючи, що вона постійно його доглядала не змогла відповісти суду про причину за якою вона не проводила подальших досліджень здоров'я батька у спеціалізованій онколі карні для встановлення остаточного діагнозу онкологом. Крім того суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач примусила батька підписати заповіт, оскільки це жодним чином матеріалами справи не підтверджується.
На відміну від пояснень позивача відповідач зазначила, що батько все розумів до останньої хвилини, в окулярах лише читав, чув трохи погано, проте якщо розмовляти голосно все чув добре. Відповідач не заперечує ту обставину, що можливо у батька і було онкозахворювання, але вважає, що для встановлення цього діагнозу не були проведені всі належні дослідження. Зазначила, що у батька було багато захворювань: грижа, варикоз, ще у молодому віці видалили частину шлунку. Саме за наявності багатьох хвороб та похилого віку батька за порадою лікарів, додатково не обстежували на онкозахворювання. Додатково зазначила, що під час перебування батька у лікарні для вчених НАН України у лютому 2010 року психіатр не знайшов у батька відхилень. Батьку давались лише прописані кардіологом ліки.
Додатково зазначила, що 14.05.2009 року батько видав на її ім'я довіреність для відкриття музею його робіт, на отримання пенсії та для інших обставин (отримати відшкодування після залиття його квартири), а 15.05.2009 року склав на неї заповіт, чим підтвердив свою довіру до неї, а не до позивача, яка вела спосіб життя, що був неприйнятним для батька.
У судове засідання були викликані свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона являється онукою ОСОБА_5 Зазначила, що ліки та продукти для дідуся купувала вона разом з мамою ОСОБА_2 Одного разу, коли у мами була операція на ногах, вона попросила ОСОБА_1 відвести дідуся в лікарню для вчених, дане прохання вона не виконала та за час перебування в лікарні дідуся не відвідувала. В госпіталі для ветеранів вона його теж не відвідувала. Також зазначила, що відвозила дідуся один раз до лікарні «Водників». Ще дідусь був у санаторії ветеранів у Переяслав-Хмельницькому районі, куди його відвозила мати разом з тіткою ОСОБА_12 Коли вони їхали в санаторій дідусь був в адекватному стані, розмовляв, міг пересуватися. Обставини оформлення заповіту свідку відомі, оскільки вона була присутня з мамою та нотаріусом при підписанні заповіту. Дідусь був у нормальному стані, говорив, був перевірений нотаріусом на можливість писати. Свідок також зазначила, що організацію похорон та всі витрати пов'язані з цим понесла мати. Дідусь мріяв мати музей своїх робіт на дачі, в цьому допомагала йому мати, тому він хотів щоб вона здійснила його мрію та стала директором музею. Також зазначила, що коли вони приїздили на дачу, то дідусь бачив аморальний спосіб життя позивача.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що заповідач був її дядьком, що він хворів знала зі слів позивача та відповідача.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що покійний мав поганий стан здоров'я, але повністю усвідомлював свої дії, за ним доглядала ОСОБА_2 та її донька. При складанні заповіту присутня не була. Про онкологію їй не було відомо.
Згідно ст.1233 ЦК України заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.
Ч.1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Діюче законодавство передбачає, що цивільна дієздатність фізичної особи може бути обмежена тільки судом. Дана норма передбачає, що суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розгляд, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Як визнали сторони у судовому засіданні, за життя ОСОБА_5 питання про обмеження його цивільної дієздатності не порушувалося.
Про те, що ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій ніякими доказами не підтверджується. А одне лише припущення на онкозахворювання не є підставою вважати, що ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_5 мав права на вчинення заповіту.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи покази свідків, виписки із історії хвороби, довідку терапевта, в якій окрім вказівки на онкологію не вказувалося ні про психічні відхилення, ні про інші хвороби в зв'язку з якими заповідач не усвідомлював би значення своїх дій та враховуючи ту обставину, що при складанні та посвідченні заповіту нотаріус Київського міського округу ОСОБА_4 перевірив дієздатність ОСОБА_5 можна зробити висновок, що заповідач був абсолютно адекватним та усвідомлював значення своїх дій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні беззаперечно не встановлені підстави, з яких заповіт, складений 15.05.2010 року ОСОБА_5, може бути визнаний недійсним, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 1233,1234 ЦК України, ст.ст.10,11, 57, 60, 179, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання заповіту недійсним та усунення перешкод в оформленні спадщини, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: