713/722/12
20.03.2012 м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
при секретарі Перегінець О.Г.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 6096 грн. через не отриманий урожай сіна та яблук в 2009 році.
Ухвалою Хустського районного суді від 27.02.2012 року дану справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 закрито провадженням у зв'язку із смертю відповідача.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що за розпорядження голови Хустської районної державної адміністрації №859 від 29.12.2002 року йому передано безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 0,5 га в урочищах „Яма” та „Воларськоє” на території Кошелівської сільської ради. На цій підставі йому виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №259142 від 28.02.2003 року. Земельну ділянку площею 0,24 га в урочищі «Воларськоє» він не використовує з 2003 року до теперішнього часу, тому що відповідачі постійно, щороку самовільно займають вказану земельну ділянку. В серпні 2009 року відповідачі знову самовільно зайняли та використовували вказану земельну ділянку, про що складався акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області від 26.08.2009 року. За наслідками виявлених порушень відповідачів притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття від нього земельної ділянки. Із самовільно зайнятої земельної ділянки відповідачі повністю зібрали урожай сіна та яблук. Самовільним зайняттям земельної ділянки відповідачі завдали йому матеріальну шкоду у вигляді не отриманого урожаю - 720 кілограм сіна та 2760 кілограм яблук, розмір якої становить 6096 грн. Неправомірність дій відповідачів підтверджується неодноразовими рішеннями Хустського районного суду від 26.09.2005 року, 31.03.2006 року та 04.06.2009 року. Дійсно, за час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_4 помер, однак у справі є його дружина, яка безпосередньо причетна до порушення його права на використання власної земельної ділянки. Позивач просив суд, стягнути з відповідачки матеріальну шкоду за не отриманий врожай в розмірі 6096 грн. та судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов не визнали. Суду пояснили, що ніякого захоплення земельної ділянки від ОСОБА_1 з боку відповідачки та її покійного чоловіка ОСОБА_4 не було, а тим більше ними не забирався урожай із земельної ділянки, що належить позивачу в урочищі „Воларськоє” на території Кошелівської сільської ради. Постанова державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Закарпатській області ОСОБА_5 №025/00044 від 27 серпня 2009 року, за якою ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, на яку посилається позивач, скасована. Так як дану постанову вона оскаржила в судовому порядку, питання її законності та правомірності вирішувалося на засіданні Хустського районного суду. Постановою Хустського районного суду від 02.03.2010 року була скасована постанова державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Закарпатській області ОСОБА_5 №025/00044 від 27 серпня 2009 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ст.53-1 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення. Крім цього, відповідачка пояснила, що ОСОБА_1 безпідставно ставить до неї претензії, так як їхні спільні земельні ділянки лише межують частково між собою. Позивач також є людиною похилого віку і фактично не має фізичної можливості обслуговувати свою земельну ділянку, тому позивач взагалі не скошував траву, яка залишилася на корені та висохла повністю. На підтвердження цього вона додає до матеріалів справи фотографії які свідчать, що позивач не скошував траву, залишивши її на земельній ділянці. Також на земельній ділянці позивача немає стільки яблуневих дерев, щоб збирати урожай яблук у кількості вказаній позивачем. Відповідачка та її представник просили суд звернути увагу на те, що межі земельної ділянки позивача фактично не визначені, про що надавалася відповідь з Управління Держкомзему у Хустському районі. Виходячи з наведених обставин відповідачка та її представник просили відмовити в задоволенні позову за його недоведеністю та безпідставністю. Під час розгляду справи представник відповідачки ОСОБА_3 також подала письмове клопотання, що у разі відмови в задоволенні позову позивача, вирішити питання про поворот виконання рішення Хустського районного суд від 05.10.2010 року, яке було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02.11.2011 року. За даними відділу ДВС Хустського РУЮ з відповідачів, на підставі вже скасованого рішення суду першої інстанції проводилося примусове стягнення, а саме з ОСОБА_2 стягнуто 1160,40 грн. та з ОСОБА_4 було стягнуто 570,38 грн.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак з встановлених в судовому засіданні обставин по справі вбачається, що позивач не довів достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо факту заподіяння йому відповідачкою матеріальної шкоди.
Так, в судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 за розпорядженням голови Хустської районної державної адміністрації №859 від 29.12.2002 року отримав безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 0,5 га в урочищах „Яма” та „Воларськоє” на території Кошелівської сільської ради, Хустського району. На підставі цього розпорядження позивачу виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №259142 від 28.02.2003 року .
Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що власну земельну ділянку площею 0,24 га в урочищі „Воларськоє” він не використовує з 2003 року до теперішнього часу, тому що відповідачі постійно, щороку самовільно займають вказану земельну ділянку. В серпні 2009 року в черговий раз з боку ОСОБА_2 було порушено його право на користування землею, тому відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства. Порушення відповідачкою його права на користування власною земельною ділянкою полягало у зборі врожаю сіна та яблук. Розмір завданих збитків позивач розраховував виходячи із встановлених цін на сіно та яблука, які встановлювалися за довідками місцевого ринку та торгового товариства, про вартість 1 кг. сіна та вартість 1 кг. яблук в 2009 році.
З такими доводами позивача суд погодитися не може, оскільки відповідно до ст. 157 ЗК України обумовлено порядок вирішення питання про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, з визначенням порядку розрахунку такого відшкодування встановленим Кабінетом Міністрів України. А саме постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року, п. 2 розмір збитків визначається комісіями, створеними відповідними міськими та районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісії також включаються власники землі або користувачі яким заподіяні збитки та представники підприємств, установ, організацій та громадяни які будуть відшкодовувати завдану шкоду та представники державних органів земельних ресурсів і представники виконавчих комітетів місцевих рад на території яких знаходяться земельні ділянки. Після чого розмір збитків визначається в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків.
Як вбачається з матеріалів справи та доказів наданих позивачем, відповідна комісія не створювалася компетентним органом і такою комісією не визначався розмір збитків завданих позивачу діями відповідачки.
Крім цього, суд не має підстав вважати належним доказом вимог позивача про неправомірність дій відповідачки, наявність складених адміністративних матеріалів та постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ст.53-1 КУпАП. На спростування належності цього доказу свідчить наявна у матеріалах справи постанова Хустського районного суду від 02.03.2010 року, якою була скасована постанова державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Закарпатській області ОСОБА_5 №025/00044 від 27 серпня 2009 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ст.53-1 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю події адміністративного правопорушення.
Таким чином суд, оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, оскільки позовні вимоги в судовому засіданні не доведені і відсутні підстави вважати, що відповідачка вчинила дії якими завдала позивачу матеріальних збитків.
Виходячи з клопотання представника відповідачки, про поворот виконання рішення Хустського районного суду від 05.10.2010 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02.11.2011 року, суд констатує, що вирішення даного питання відповідно до положень визначених ст. 380 ЦПК України є передчасним, оскільки прийняте у даній справі нове рішення в момент його проголошення не набирає законної сили і може бути оскаржене до апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст.10,60,209,212-215 ЦПК, ст.ст.157, 211 ЗК України, ст.ст.1166 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_6
20.03.2012