Справа: № 2а/2370/5315/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"22" лютого 2012 р. м. Київ
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М. В. Федорова Г. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси до ОСОБА_3 про стягнення невиплачених коштів, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси до ОСОБА_3 про стягнення невиплачених коштів відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про задоволення позовних вимог повністю.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про стягнення з відповідача 210,82 грн. доплати до мінімального страхового внеску.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем під час перевірки відповідача було виявлено заборгованість з доплати до мінімального страхового внеску за липень 2010 року, яка становить 210 грн. 82 коп.
За результатами перевірки, складено акт № 479, на підставі якого позивачем сформована вимога № Ф-479 від 01.02.2011 р., яка направлялась відповідачу, однак останнім одержана не була.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно п. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV (далі за текстом - Закон України № 1058) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності, є страхувальником відповідно до статті 14 Закону України № 1058 та має нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.
Пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.
Статтею 1 Закону України № 1058 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) передбачено, що мінімальний страховий внесок -це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Пунктом 2 статті 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) встановлено, що ставка збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та тих, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, становить 33,2%.
17 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 8 липня 2010 року № 2461-VI, яким внесено зміни до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058.
Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058 (в редакції, чинній з 17.07.2011р. до 01.01.2011р.) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний сплачувати мінімальний розмір страхового внеску починаючи лише з 17.07.2010 р., а тому нарахування йому позивачем доплати до мінімального страхового внеску за липень 2010 року у розмірі 210, 82 грн. є безпідставним.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Придніпровському районі м. Черкаси - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М.В.
Федорова Г.Г.