Справа: № 2а/2570/3403/11 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"15" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б ,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Прогрес»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Прогрес»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року,
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось у суд з позовом до ВАТ «Прогрес», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за недотримання в 2010 році законодавчо встановленого нормативу робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів у розмірі 11200,00 грн. та 321,84 грн. пені.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вимоги законодавства щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів не виконав, а тому обґрунтованою є вимога позивача про застосування до товариства адміністративно-господарської санкції за 2010 рік у розмірі 11200,00 грн. та пені в розмірі 321,84 грн.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закону) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році становила 28 працівників, а норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен становити -1 особа. Проте, відповідно до списку працюючих інвалідів -штатних працівників, доданого до названого звіту, інвалід працевлаштований відповідачем лише 23.07.2010 року, тобто відпрацював лише 5 місяців з 12.
Відповідно до положень Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року N 286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за N 1442/11722, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці та відповідно до якої мають розраховуватись дані, що підлягають внесенню до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (п.п. 3.2.5. п. 3.2. розділу 3).
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем працевлаштовано лише одну особу, якій встановлено інвалідність та зазначена особа відпрацювала лише 5 місяців з 12, середньооблікова кількість працевлаштованих відповідачем інвалідів на рік становить 0 осіб.
Посилання апелянта на те, що обов'язок з працевлаштування інваліда у нього виник лише у липні 2010 року, коли ним було прийнято на роботу 45 чоловік, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки в порушення вимог ст. 72 КАС України відповідачем не надано відповідних доказів на його підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
Відтак, ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
При цьому, ч. 3 ст. 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги не були виконані відповідачем у повному обсязі.
Також відповідачем не надано суду доказів того, що ним надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання звіту (форма № 3-ПН), у якому зазначено вакансії для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що роботодавець не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому вважає обґрунтованими вимоги про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прогрес»- залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є. Романчук О.М