Справа: № 2а-1483/11 Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"22" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",-
встановив:
16 березня 2011 року позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок державної соціальної допомоги ,як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року залишено без розгляду позов позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними, визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни, в частині позовних вимог про визнання протиправним діяння (бездіяльності та відмови) Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо нарахування і виплати несплаченої позивачу державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) за період з 01 січня 2006 року по 15 вересня 2010 року та зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 01 січня 2006 року по 15 вересня 2010 року.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва задоволено частково, а саме: визнано діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо нарахування і виплати позивачу державної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 16 вересня 2010 року -протиправними; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі щомісячне 30% підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 16 вересня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01 січня 2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду, нарахування підвищення до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М. Лічевецький І.О.