Справа: № 2-а-781/10 Головуючий у 1-й інстанції: Демченко В.С.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмову відповідача та зобов'язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
Позивач звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні нарахування та виплати йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному частиною 3 статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області провести перерахунок доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, за період з 22 травня 2008 року по 15 серпня 2010 року;
- зобов'язати УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по даний час, з послідуючим перерахунком та виплатою додаткової пенсії на майбутнє у визначеному законом розмірі.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області та отримує доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З наявних в справі доказів вбачається, що позивач зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім цього, позивач має статус громадянина, яка постійно поживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, що підтверджується наявним у нього посвідченням серії НОМЕР_1 від 18.01.1993 року (а.с. 1).
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу доплати до його пенсії як непрацюючому пенсіонеру за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, що діяла до 28.12.2007 року), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, встановлено конкретні розміри таких компенсацій, зокрема:
- для доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю -520 тис. крб. (5,20 грн.).
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, у тому числі встановлених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому вказане дає підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 15 червня 2010 року по 15 серпня 2010 року (з урахуванням заявлених позивачем вимог та в межах шестимісячного строку з моменту звернення позивача з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів).
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення в частині визнання неправомірною відмову відповідача та зобов'язання проведення перерахунку доплати до його пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 15 червня 2010 року по 15 серпня 2010 року у розмірі, визначеному абз. 4 ч.1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Що стосується позову в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідач всупереч ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) виплачував позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Перерахунок додаткової пенсії відповідачем було здійснено не у відповідності до ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким текст ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на норми ч. 2 ст. 99 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком згідно ч.3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) за період з 15 червня 2010 року по 30 грудня 2010 року (в межах шестимісячного строку з моменту звернення позивача з позовом до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів по дату винесення судом оскаржуваного рішення), а тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П. Ісаєнко Ю.А.