Справа: № 2-а-2870/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кашперська Т.Ц.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Аліменко В.О.,
суддів Грищенко Т.М., Петрик І.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити щорічної разової грошової виплати, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08.04.2011 року,
У березні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2007-2009 роки.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08.04.2011 року позов задоволено частково: зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок разової грошової виплати до 5 травня підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належної виплати у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також судом встановлено, що позивачу разова виплата до 5 травня має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня для інвалідів війни ІІ групи становить 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, зазначена виплата у 2010 році здійснена відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань».
Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня позивачеві застосуванню підлягає частина п'ята статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України, якою істотно звужується обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»випливає, що під час визначення розміру разової грошової виплати до 5 травня, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни ІІ-ї групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 08.04.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Грищенко Т.М. Петрик І.Й.