Справа: № 2а-5213/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Луцак А.В.
розглянувши у судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України про незаконність п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2009р №211 та стягнення з держави шкоди, яка полягає у неотриманні разової грошової допомоги, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2011 р. відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачі по справі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі є ветеранами війни, зокрема: ОСОБА_2 є ветераном війни - інвалідом війни; ОСОБА_4 є ветераном війни-учасником бойових дій. Факт отримання посвідчень позивачами підтверджено ГУ МВС в Полтавській області (лист №4/2279 від 21.09.2009 року) та Кременчуцьким об'єднаним міським військовим комісаріатом (лист №м/1647 від 23.09.2009 року).
Крім того, як вбачається з листів Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації №С-33/02 від 06.08.2009 року та №Г-34/02 від 07.08.2009 року позивачі отримали грошову допомогу, зокрема:
ОСОБА_2 як ветеран війни -інвалід війни 2-ї групи -430 грн.;
ОСОБА_4 як ветеран війни-учасник бойових дій -340 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону №3551 позивачі користуються правами передбаченими ст. 12 вказаного Закону.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що Постанова №211 була прийнята відповідачем добросовісно, розсудливо, пропорційно, позаяк Урядом України забезпечено виплату разової грошової допомоги, а не врегулювання правовідносин з виплати такої допомоги оскаржуваною постановою, могло б призвести до невиплат такої допомоги взагалі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону №3551 щорічно до 5 травня інвалідам 2-ї групи війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Водночас ч. 2 ст. 2 цього Закону встановлено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 січня 2007 року № 107-VI ч.5 ст.13 Закону №3551 викладено в новій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Крім того, відповідно до ч.5 ст.14 Закону №3551 щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 січня 2007 року № 107-VI ч.5 ст.14 Закону №3551 викладено в новій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до ст.113 Конституції України (в редакції чинної на момент винесення оскаржуваної постанови) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
До повноважень Кабінету Міністрів України, визначених ст.116 Конституції України (в редакції чинної на момент винесення оскаржуваної постанови), зокрема, належить: здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»(в редакції чинної на момент винесення оскаржуваної постанови) до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення проведення державної соціальної політики.
18 березня 2009 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №211, якою було встановлено розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551 та Законом України «Про жертви нацистських переслідувань». Зокрема, Постановою №211 визначено, що інвалідам війни II групи разова грошова допомога, здійснюється в розмірі 430 грн., а учасникам бойових дій - 340 гривень.
Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Статтею 7 Бюджетного кодексу України закріплено основні принципи, на яких грунтується Бюджетна система України, в тому числі принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетних призначень, які встановлюються законом про Державний бюджет України (ст. 23).
Згідно з ч.2 ст.61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.
Стаття 4 Бюджетного кодексу України до нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні відносить Конституцію України, Бюджетний Кодекс України; закон про Державний бюджет України, інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України.
Погоджуючись з обгрунтованістю такого показника, суд правильно виходив з того, що Кабінет Міністрів України прийняв зазначену постанову на виконання вимог ст.13 та ст.14 Закону №3551, в межах своїх повноважень, не порушуючи прав чи законних інтересів позивачів.
Отже, оскаржувана постанова видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на Уряд повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що за відсутності законодавчого врегулювання правовідносин щодо виплати у 2009 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551, зважаючи на завдання, функції та повноваження Кабінету Міністрів України, відповідач правомірно прийняв Постанову №211, якою, з врахуванням запланованих бюджетних надходжень, визначив розмір разової грошової допомоги.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2011 р.-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О. Мацедонська В.Е.