Справа: № 2а-2849/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Луцак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі про визнання дій неправомірними та скасування вимоги від 01.12.2010р № 13, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 09.02.2004 Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
01 грудня 2010 року Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області керуючись підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»складено повідомлення-розрахунок, згідно з яким позивачу визначено суму мінімального страхового внеску за 3 квартал 2010 року у розмірі 682,86 грн.
02 грудня 2010 року на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу від 01.12.2010 № 13 на суму 682,86 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо безпідставності твердження позивача про порушення відповідачем форми вимоги про сплату боргу, оскільки порушення такої форми не звільняє суб'єкта підприємницької діяльності від обов'язку сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі, а посилання на порушення процедури опублікування Закону України від 08.07.2010 № 2461-VІ, яким були внесені зміни до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV в частині покладення обов'язку на фізичних осіб - підприємців, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування правильно були не прийняті судом до уваги, оскільки предметом даного адміністративного позову є саме вимога про сплату боргу, а не процедура оприлюднення нормативного акта.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Спеціальним законом, який регулює відносини в системі пенсійного убезпечення є Закон України від 09.07.2003 № 1058-ГУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції, чинній до 01.01.2011).
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску».
Частиною другою статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина друга статті 106 Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Отже, недоїмка за страхувальником встановлюється після настання однієї з обставин - або не нарахування страхувальником сум страхових внесків, або не сплата у строки, визначені статтею 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV. Оскільки статтею 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ для страхувальників, до яких відноситься ФОП ОСОБА_2, встановлено базовий звітний період - квартал, останнім у зв'язку з несплатою страхових внесків допущено порушення вказаних вище норм.
Отже, позивач зобов'язаний сплатити страхові внески за 3 -й квартал 2010 року не пізніше 20 жовтня 2010 року у розмірі, який становить не менше мінімального розміру страхового внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених на відповідний період.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції № 21-1 платниками страхових внесків є: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
З аналізу вказаних норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV вбачається, що законодавцем покладено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2011 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О. Мацедонська В.Е.