Справа: № 2а-1811/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Луцак А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Креаре" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Креаре" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
08.04.2011 р. приватне підприємство «Креаре»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконними (недійсними) та повне скасування податкових повідомлень-рішень № 0000031702/0, № 0000032300/0, № 0000042300/0 від 03.03.2011 р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та винести нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши думку учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обгрунтовані тим, що перевірку ПП «Креаре»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої прийнято оспорювані повідомлення-рішення, проведено неправомірно та з порушенням строків і законодавства щодо проведення та оформлення результатів документальної перевірки.
Судом встановлено, що 16.12.2010 р. ОСОБА_2, який працює у Приватному підприємстві «Креаре»на посаді юриста та є чоловіком директора цього підприємства ОСОБА_3, отримав повідомлення про проведення планової документальної перевірки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією розписки №26.
28.12.2010 р. підприємством також, отримано направлення про проведення планової виїзної перевірки, тобто більш ніж через 10 днів з дня отримання повідомлення про здійснення заходу.
26.01.2011 р. наказом Переяслав-Хмельницької ОДПІ №40 продовжено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Креаре». Того ж дня комісія в складі працівників відповідача здійснила виїзд за юридичною адресою позивача для вручення наказу для продовження планової перевірки, де було встановлено відсутність працівників підприємства, про що складено відповідний акт.
16.02.2011 р. працівниками Переяслав-Хмельницької ОДПІ було здійснено виїзд на юридичну адресу ПП «Креаре»для вручення копії акту про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 16.02.2011 р. № 14/23-1/36571583. За місцем знаходження юридичної особи було встановлено, що службові особи відсутні, про що складено акт.
Другий примірник акту перевірки без додатків відповідачем відправлено 18.02.2011 р. ПП «Креаре»рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за юридичною адресою, проте фактично акт перевірки позивачем отримано 21.02.2011 р.
25.02.2011 р. позивачем на адресу відповідача відправлено заперечення на акт перевірки від 16.02.2011 р. Проте, в порушення п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України вказані заперечення податковим органом до уваги не взято, відповіді за результатами його розгляду підприємству не надано, на підставі пропущення п'ятиденного строку на таке оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято наступні повідомлення-рішення:
- від 03.03.2011 р. №0000042300/0, в якому встановлені порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 924 691 грн. 85 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 19 939 753 грн. 48 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4 984 938 грн. 37 коп.;
- від 03.03.2011 р. №0000032300/0, в якому встановлені порушення пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 31 163 459 грн. 81 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 24 930 767 грн. 85 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6 232 691 грн. 96 коп.;
- від 03.03.2011 р. №0000031702/0 в якому встановлені порушення пп. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1 760 грн. 63 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 1 117 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 643 грн. 31 коп.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог позивача без задоволення виходячи з наступного.
Ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службі в Україні»№ 509-ХІІ в редакції від 02.12.2010 р., які були чинними на момент початку здійснення перевірки зазначено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 30 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 20 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 15 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Тобто відповідачем не було порушено строків здійснення перевірки.
Статтею 11-2 цього ж Закону зазначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби. Колегія зазначає, що посилання позивача на таке порушення як відсутність у направленні на перевірку дати її закінчення, є безпідставним.
Відповідно до п. ст. 11-2 Закону необхідних документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що, у випадку не отримання чи неналежного отримання повідомлення або направлення на перевірку, позивач мав всі підстави для недопущення посадових осіб податкових органів до її проведення.
Згідно з п. 17.1.6. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. Проте, як вбачається з матеріалів справи та наявних доказів, позивач уникав отримання акта перевірки наручно та його підписання.
Відповідно до п. 86.3. ПК України акт документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Положенням п. 86.7. ст. 86 ПК України зазначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Судом було правильно зазначено, що в своїх запереченнях до акта перевірки, які податковим органом не розглянуто, позивач посилався виключно на процедурні порушення здійснення перевірки, а не на «висновки перевірки чи факти та дані, викладені в акті перевірки».
Згідно з п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Враховуючи вищевикладене, колегія також приходить до висновку, що допущення окремих порушень вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок та процедуру прийняття акта перевірки, а також на його підставі рішень, може стати умовою для визнання такого акта чи рішень недійсними лише у тому випадку, коли відповідні порушення спричинили прийняття неправильного акта та рішень. В той же час, якщо зафіксовані в акті перевірки порушення вимог чинного законодавства, за які передбачено відповідальність, відповідають дійсності та обставинам, що склалися в ході господарської діяльності позивача, то і прийнятті на їх підставі повідомлення-рішення є обґрунтованими та законними, не зважаючи на порушення процедури їх прийняття.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Креаре" -залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 р. -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О. Мацедонська В.Е.