Справа: № 2а-9549/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.
Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КПО Гарант»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КПО Гарант»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001692307/0/17019 від 15.05.2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.04.2009 р. по 29.04.2009 р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП «Еконт»за період з 01.07.2006 р. по 31.11.2006 р.
За результатами проведеної перевірки було складено акт № 2285/2307/31450731 від 30.04.2009 р.
15 травня 2009 року на підставі акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001692307/0/17019, яким позивачу за порушення пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 27031,50 грн., в тому числі основного платежу 18021,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 9010,50 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пп. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.
Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Аналіз матеріалів справи вказує на обґрунтованість висновків податкового про заниження податкових зобов'язань з ПДВ з тих причин, що правочин, який укладалися між TOB «КПО «Гарант»та ПП «Еконт»є нікчемним, так як діяльність ПП «Еконт»визнана судом незаконною, не пов'язаною зі здійсненням господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, яка не може бути спрямована на реальне настання правових наслідків та порушення позивачем вимоги пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього закону, в той час як свідоцтво платника ПДВ ПП «Еконт»було визнано в судовому порядку недійсним.
Зазначений висновком підтверджується, зокрема, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 квітня 2007 року, яким було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ПП «Еконт», а також свідоцтво платника податку на додану вартість № 37092895, видане 17.12.2004 р. з моменту видачі.
Вказаним рішенням встановлено, що засновник ПП «Еконт»ОСОБА_2 не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю та мети отримувати від неї прибуток, статутний фонд підприємства не формував
Також слід зазначити, що підпис у первинних документах, якими підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «КПО Гарант»та ПП «Еконт», виконані від імені ПП «Еконт»неуповноваженою особою, яка не призначалась засновником ПП «Еконт»директором підприємства.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги товариству з обмеженою відповідальністю «КПО Гарант»-відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М. Грибан І.О.