Справа: № 2а-11869/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"14" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Лічевецький І.О.,
при секретарі: Акуленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_2 18.08.2011 року звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів у сумі 17 850 грн 00 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким позов залишити без розгляду. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у період з 01.07.1995 року по 04.05.2011 року перебувала на державній службі у МВС України.
У 2008 році, у зв'язку з досягненням пенсійного віку -55 років, відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року, позивачка набула право на отримання пенсії за віком, на підставі та за наявності трудового стажу 35 років, з яких 27 років стажу державної служби. На підставі наведеного позивачці було призначено пенсію за віком з 24.02.2008 року.
У зв'язку з тим, що остання продовжувала працювати у МВС України, їй було продовжено термін перебування на державній службі на 5 років, тобто, до 24.02.2013 року.
Наказом відповідача № 522 о/с від 04.05.2011 року позивачку звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП (за скороченням штату працівників) (а.с. 44).
На виконання ст. 44 КЗпП та у зв'язку з таким звільненням позивачці було виплачено вихідну допомогу у розмірі 5140 грн 52 коп. (середня заробітна плата за 2 останні місяці) (а.с. 43).
Довідкою УПФУ у Дніпровському районі м. Києва № 7925 від 23.05.2001 року підтверджується, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
14.06.2011 року позивачка звернулася до бухгалтерії відповідача з вимогою нарахувати та виплатити грошову допомогу, передбачену ст. 37 Закону України «Про державну службу», проте, у таких нарахуванні та виплаті позивачці було відмовлено. Причиною такої відмови стало те, що позивачка втратила право на грошову допомогу при звільненні, оскільки при досягненні пенсійного віку у 2008 році вже оформила пенсію за віком.
Не погоджуючись з такою позицією, 16.06.2011 року позивачка звернулася до відповідача зі скаргою на відмову бухгалтерії виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачену ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Листом відповідача № 15/4-К-669 від 21.07.2011 року позивачку повідомлено, що підстави для виплати їй допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України «Про державну службу», відсутні. В обґрунтування такої позиції відповідач зазначив, що на момент припинення службово-трудових відносин з державним службовцем відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку … з реорганізацією, ліквідацією тощо у відповідного органу державної влади не виникає правової підстави для нарахування та виплати 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Суд першої інстанції, проаналізувавши доводи відповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку про невідповідність таких доводів вимогам чинного законодавства та задовольнив позов повністю.
Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачку звільнено з державної служби наказом № 522 о/с від 04.05.2011 року. Цього ж дня остання отримала трудову книжку та розрахунок при звільненні.
Доводи позивачки стосовно того, що про своє порушене право на виплату грошової допомоги вона дізналася лише в липні 2011 року, спростовуються наявними в матеріалах справи особистими поясненнями позивачки, згідно з якими про таке порушення остання дізналася 14.06.2011 року (а.с. 26).
З викладеного вбачається, що відрахування строку звернення позивачки до суду з метою відновлення її порушеного права почалося з 14.06.2011 року. Проте, до суду позивачка звернулася лише 18.08.2011 року, тобто з пропущенням встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України строку звернення до суду більш ніж на два місяці.
Частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з вимогами ст. 100 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Посилання позивачки на досудове врегулювання даного спору як на поважну причину пропуску строку звернення до суду апеляційна інстанція не приймає, оскільки Законом України «Про державну службу», КАС України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини, процедура досудового врегулювання не передбачена.
Зокрема, ст. 32 Закону встановлено, що рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у зв'язку з пропущенням позивачкою строку звернення до адміністративного суду та на виконання вимог ст. 100 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваного рішення), повинен був залишити адміністративний позов без розгляду.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду … .
Статтею 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2011 року підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про залишення позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2011 року -скасувати.
Постановити по справі ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів у сумі 17 850 грн 00 коп. -залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Костюк Л.О. Лічевецький І.О.
Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2012 року