Україна
22-ц/490/3192/12 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А.
Категорія 56 Доповідач - Кіктенко Л.М.
19 березня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Пищиди М.М., Осіяна М.О.
При секретарі: Горлаковій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди і витрат, -
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду 24397 грн. 24 коп., витрати на проведення експертизи в сумі 600 грн., поштові витрати на телеграму 21 грн. 04 коп. та витрати на судовий збір в сумі 250 грн. 19 коп., а всього 25268 грн. 47 коп. /а.с. 52-54/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі /а.с. 56/.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2009 року о 13 год. 00 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель Астра», державний номер автомобіля НОМЕР_1, рухалася по автостоянці торгівельного розважального комплексу «Караван»на АДРЕСА_1 і перед здійсненням маневру - поворот, не пересвідчилася, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяла таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров'ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 16.12 Правил дорожнього руху України, не впоралася з керуванням свого автомобіля, на перехресті рівнозначних доріг, в порушення правил проїзду перехресть, не надала дорогу автомобілю «Шевроле Лацетті», державний номер НОМЕР_3, що наближався до неї праворуч, внаслідок чого, допустила зіткнення з цим рухавшимся з права в тому місці автомобілем, який, в результаті цього зіткнення виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Шевроле Лацетті», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, скоївши дорожньо-транспортну пригоду.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав ушкодження. При цьому порушення цим відповідачем, зазначених пунктів правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв'язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження автомобіля позивача.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року винним фактично у вказаній ДТП визнано ОСОБА_2 за ст. 124 КУПАПП і її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн.. Вказана постанова відповідачкою була оскаржена, але апеляційною і касаційною судовими інстанціями залишена без змін. Постанова від 09 грудня 2009 року набрала законної сили та виконана.
За результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільної справи та адміністративного матеріалу, винною у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є відповідач ОСОБА_2. При цьому порушення цим водієм правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв'язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобілів сторін.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року встановлено факт вчинення відповідачем на своєму автомобілі адміністративного правопорушення відносно позивача, факт завдання діями вказаної особи шкоди позивачу, а також наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями ОСОБА_2 та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу і відповідно винність відповідача в завданні шкоди, ця вина встановлена і не оскаржена.
Підтвердженням винності відповідача у вказаній ДТП є, постанова судової палати в кримінальних справах Дніпропетровського апеляційного суду від 11 січня 2010 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2010 року.
Постанова Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 набрала законної сили, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань, чи мали місце винні дії відповідача на своєму автомобілі, а саме дії, що містять в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАПП. факт завдання ушкоджень позивачу, наявність причинно-слідчого зв'язку між винними діями, пов'язаними з порушенням вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху України, відповідачем і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Судом встановлено, що винними діями відповідача на своєму автомобілі позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає (крім пошкодження автомобіля) і в наступному: витрати на оплату експертизи та судові витрати, моральна шкода в уточненому позові не заявлена.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому ... додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду , тощо. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд прийшов до правильного висновку про те, що неправомірними діями саме цього відповідача (ОСОБА_2, пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться у безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (цього відповідача). Тому суд обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 24397 грн.24 коп.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доказом для стягнення матеріальної шкоди є експертне дослідження на а.с.7-12), розмір якої, складає 24397 грн.24 коп.(а.с.12). Сплата позивачем 600 грн. за проведення експертизи підтверджується квитанцією на а.с.6.
Тому доводи апеляційної скарги в частині не підтвердження позивачем розміру матеріальної шкоди та за проведення експертизи , є необґрунтованими.
Інші доводи скарги не впливають на правильність ухваленого рішення суду.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На підтвердження доказів про розмір спричиненої матеріальної шкоди позивач надав суду вищевказане експертне дослідження та квитанцію про сплату 600 грн. за проведення експертизи.
Відповідач вказані докази у встановленому законом порядку іншими доказами їх не спростувала.
Судом 1 інстанції у повному обсязі з*ясовані права та обов*язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: