Україна
22-ц/490/3331/12 Головуючий у 1 й інстанції - Спії В.В.
Категорія 56 Доповідач - Кіктенко Л.М.
19 березня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Пищиди М.М., Осіяна М..О.
При секретарі: Горлаковій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню /а.с. 109-110/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року частково скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК).
Згідно зі змістом ст. 589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставлено майна, а також витрат понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 590 ЦК і України та Законом України «Про заставу» передбачено, що реалізація права звернення стягнення на предмет застави можлива за рішенням суду, якщо інше не передбачено законом чи договором, а також у безспірному порядку на підставі виконавчого напису.
Інші положення, встановлені Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов*язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно нерухомого майна.
Згідно із п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Враховуючи наведене, положення Закону є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в тій частині, що не суперечить Закону.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.
Згідно вимог ст..26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1/ передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувала в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов*язання в порядку, встановленому цим Законом;
2/ продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3/ відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4/ переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Таким чином, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.
Тому при вирішенні даного спору суд першої інстанції повинен був керуватися не Законом України «Про заставу», а положеннями спеціального закону.
Крім того, у справі убачається спір про право.
При розгляді даної справи по суті суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та порушив норми матеріального права.
За вказаних обставин колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис, реєстраційний номер 272, вчинений 11 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на автомобіль марки OPEL, модель ASTRA, рік випуску 2008, колір світло-сірий і за рахунок коштів від реалізації автомобіля задовольнити вимоги ВАТ «РОДОВІД БАНК»таким, що не підлягає виконанню .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2011 року скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», де третя особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий напис, реєстраційний номер 272, вчинений 11 березня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на автомобіль марки OPEL, модель ASTRA, рік випуску 2008, колір світло-сірий і за рахунок коштів від реалізації автомобіля задовольнити вимоги ВАТ «РОДОВІД БАНК»таким, що не підлягає виконанню .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: