Україна
22-ц/490/2276/12 Головуючий у 1 й інстанції - Гібалюк Т.Я.
Категорія 50 Доповідач - Лаченкова О.В.
14 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Демченко Е.Л., Григорченка Е.І.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»про стягнення заборгованості по заробітної платі, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»про стягнення заборгованості по заробітної платі.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 жовтня 2011 року позов задоволено частково та стягнуто з КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за період з 01 січня 2009 року по 03 березня 2009 року та компенсацію за невикористану відпустку -2 725,94 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітну за весь час затримки розрахунку за період з 04 березня 2009 року по 14 січня 2011 року в сумі 42 647,95 грн. -відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що ОСОБА_2, з 30 листопада 2008 року по 03 березня 2009 року працювала в Дніпродзержинському водопровідно-каналізаційному управлінні КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід»апаратником хімводоочищення комплексу з експлуатації очисних споруд каналізації.
З березня 2009 року позивачка була звільнена по переведенню на роботу до КВП Дніпродзержинської міської ради «Міськводоканал», при цьому відповідач не нарахував та не сплатив позивачці заробітну плату за період з 01 лютого 2009 року по 03 березня 2009 року.
Враховуючи обставини справи, та керуючись ст.ст. 116 КЗпП України суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, судом зроблено вірний висновок, що оскільки ОСОБА_2 звільнена по переводу на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України 03 березня 2009 року, а до суду з позовною заявою звернулась лише 24 березня 2011 року, то позовні вимоги стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень по ним.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Крім того приведені в апеляційної скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді