Україна
22-ц/490/2321/12 Головуючий у 1 й інстанції - Алтунін О.В.
Категорія 26 Доповідач - Кіктенко Л.М.
12 березня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Пищиди М.М., Кочкової Н.О.
При секретарі: Горлаковій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватне підприємство «Натал», орган опіки та піклування Дніпропетровської районної держаної адміністрації, Дніпропетровської області про визнання договору іпотеки недійним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського районного суду, Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи -приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватне підприємство «Натал», орган опіки та піклування Дніпропетровської районної держаної адміністрації, Дніпропетровської області про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії /а.с. 59-60/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане 09.12.1992 року відділом ЗАЦС Самарського району м. Дніпропетровська) .
Відповідно до укладеного договору N11280948000 від 28.12.2007 року ПП «Натал»отримало від АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є відповідач, кредит у розмірі 97 0 415 грн. під 14% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 27.12.2018 року та взяло на себе зобов'язання щомісячного повернення часток кредиту.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором, 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №11280948000/3 належних останній житлового будинку та земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 (посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим N11896) .
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Згідно ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»(в редакції на момент укладення спірного договору) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Аналогічну норму містить ст.177 СК України.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»(набрав чинності з 1 січня 2006 року) встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Оскільки в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивачем не надано доказів наявності у нього майнових прав на вищевказане житло та того, що ОСОБА_4, укладаючи договір іпотеки, відмовилася від таких прав неповнолітнього, а відомості про реєстрацію та проживання осіб у спірному будинку на час вчинення оспорюваного правочину відсутні, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду.
При укладенні договору іпотеки ОСОБА_4 у пунктах 1.1.2, 1.4, 2.4.6 договору іпотеки ствердила про відсутність прав третіх осіб на предмет іпотеки, відсутність порушень прав дітей у зв'язку з укладенням договору та зобов'язалась не давати дозвіл на реєстрацію в житловому будинку фізичних осіб без згоди іпотекодержателя.
Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є власником нерухомого майна- належних ОСОБА_4 житлового будинку та земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 20 лютого 2003 року(а.с.24), які є предметом іпотеки, в спірному будинку не зареєстрований ні до укладення договору іпотеки, ні після його укладення, а зареєстрований в іншому місці, що підтвердив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта, а тому суд, встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, прийшов до правильного висновку, що договором іпотеки від 28 грудня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 №11280948000/3, права позивача не порушені і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог ст.177 Сімейного Кодексу України, яка передбачає необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна дитини, на ч.,ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України, Закон України «Про охорону дитинства», на Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»та інші норми права, не можуть бути взяті до уваги, оскільки доказів про порушення іпотечним договором прав неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який не є власником спірного нерухомого майна, позивач не надав. Суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства, що регулює встановлені правовідносини, дослідженим доказам суд дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, підстав для скасування судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: