Україна
22-ц/490/2658/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З.С.
Категорія 30/34 Доповідач - Глущенко Н.Г.
20 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Баранніка О.П., Рудь В.В.
при секретарі - Біленькій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У січні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, який нею було уточнено під час розгляду справи в суді першої інстанції -у березні 2011 року / а. с. 2-3,36-37 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідачка ОСОБА_2 навмисно, своєю телевізійною антеною, розбила фронтон належного позивачці будинку, зруйнувавши частину покрівлі над належною їй частиною будинку.
Крім того, відповідачка посадила, на належній позивачці прибудинковій території, кущ жасмину, коріння якого розрослися і почали рвати фундамент належної позивачці частини будинку, в результаті чого потягнуло ріг частини будинку та привело до того, що належна позивачці частина будинку має незадовільний стан та потребує капітального ремонту, вартість якого згідно кошторису складає 2845 грн.
Згідно кошторису необхідно виконати роботи: розібрати фронтон з дошок, розібрати покриття даху, укріпити стропильну частину мауерлатів огортанням толлю, збірка фронтонів зі струганих дошок, обладнання з листової сталі карнизних навісів, кріплення, облаштування покриття з азбестових листів, облаштування покрівлі з черепиці.
Відповідачка, як вважає позивачка, безпідставно претендуючи на одну із належних їй-позивачці кімнат, почала перешкоджати їй у догляді за належною частиною будинку, не дозволяючи ні їй, ні представникам ремонтних організацій, усунути нанесені нею-відповідачкою пошкодження покрівлі.
Позивачка вважає, що внаслідок таких протиправних дій відповідачки частина належного їй будинку прийшла в запустіння та частково зруйнувалась. Вартість відновлювального ремонту склала 6800 грн.
Також, в той час, коли частина домоволодіння належала ОСОБА_4, відповідачка, під час самовільного будівництва, зруйнувала дворовий водопровід по якому здійснювалося водопостачання, але відновити його позивачка відмовилася, а тому відновлення водопостачання було зроблено позивачкою за власний рахунок і вартість його відновлення склала 476 гр.
Позивачка вважає, що протиправними діями відповідачки їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила в 2000 грн.
За таких обставин, позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь 11385,51 грн. - у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі 67 грн., де: судовий збір 59,50 грн. і витрати на ІТЗ розгляду справи - 7,50 грн. / а. с.2-3,36-37 /.
Відповідачка позов не визнала.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5441 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі в розмірі 179 грн., а всього 7120,50 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 93-94 /.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - залишені без розгляду / а. с.95 /.
З рішенням суду від 17.10.2011 року не погодилася відповідачка ОСОБА_2, яка звернулася до суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права. Зокрема, відповідачка вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають значення для справи. Крім того, суд послався в своєму рішення на недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими / а. с. 120-122 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення в силу п. п. 1-3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що у 2005 році відповідачка встановила телевізійну антену на даху житлового будинку, яка не була належним чином закріплена і у зв'язку з її вібрацією було зруйновано дах над частиною будинку належної позивачці, чим останній спричинено матеріальну шкоду, яка підлягає частковому відшкодуванню.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачка зруйнувала дворовий водопровід, який знаходився у спільному користуванні сторін, а тому позивачка змушена була за власні кошти відновити водопостачання, проклавши водопровід до належної їй частини будинку, а тому кошти затрачені позивачкою на відновлення водопостачання підлягають стягненню з відповідачки.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення. Та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України -кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави свої вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вище зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3, згідно договору дарування від 29.04.2003 року, посвідченого в нотаріальному порядку, є власницею 29/86 частин житлового будинку АДРЕСА_1 / а. с. 147 /.
Відповідачка ОСОБА_2 теж є власницею 33/86 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.01.1985 року / а. с.144/.
Зокрема, сторонам належить спірний житловий будинок А, який збудовано до 1917 року / а. с. 144,147,14-18 /. Цей житловий будинок, що знаходиться в спільній власності сторін, має незадовільний стан, потребує капітального ремонту, що підтверджується листом Управління архітектури та містобудування Нікопольської міськради від 30.03.2006 року № 315/01-11, проти чого не заперечують сторони / а. с. 7 /. Незадовільний стан будинку підтверджується і фотографіями, що надані суду сторонами (13 фото, що знаходяться в конверті -а. с.89, та додані до апеляційної скарги а. с.128-129).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2010 року ОСОБА_3 уклала з приватним підприємцем ОСОБА_5 договір підряду на будівельно-оздоблювальні роботи, яким передбачені ремонтні роботи даху будинку і ці ремонтні роботи виконав ОСОБА_5, що він підтвердив суду першої інстанції будучи допитаним в якості свідка / а. с. 45-47 /.
Належних та допустимих доказів того, що дах було приведено в неналежний стан в результаті винних дій відповідачки, позивачка суду не надала, як і не надала належних та допустимих доказів того, що дах зруйнований в результаті установки відповідачкою на ньому телевізійної антени.
Фактично позивачкою не надано суду доказів того, що неналежний стан будинку, зокрема його даху, знаходиться в причинному зв'язку з діями чи бездіяльністю відповідачки.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що дійсно антена була встановлена на будинку, але вона знаходилась на дерев'яній прибудові тієї частини будинку, яка належить ОСОБА_2, і ніяких ушкоджень антеною даху позивачки спричинено не було.
Сама позивачка ОСОБА_3 суду апеляційної інстанції пояснила, що антена була встановлена не на даху будинку, а на відмотці будинку, між частинами будинку належного кожній із сторін ( а. с. 149), та зруйнована вітром, у зв'язку з її старістю, ще в 2000 році, тобто до того моменту, як позивачка стала власницею частини спірного домоволодіння.
Свідок ОСОБА_5, на покази якого посилається позивачка, будучи допитаним в суді першої інстанції, підтвердив суду факт неналежного стану даху, який ним було відремонтовано, але причину неналежного стану, зокрема через встановлену на ньому антену, він суду не підтвердив.
Отже, належних та допустимих доказів того, що з вини відповідачки було приведено в непридатний стан дах будинку позивачка суду не надала, а тому рішення суду в цій його частині не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову позивачці в цих її позовних вимогах.
Посилання суду першої інстанції в рішенні на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року /а. с. 76 /, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ця ухвала була постановлена судом відносно спору, який виник між сторонами з приводу визнання недійсними приватизації земельної ділянки та державного акту на право власності на землю, а не з приводу усунення перешкод в проведенні ремонтних робіт будинку чи його даху. З позовними вимогами про усунення перешкод в проведенні ремонтних робіт даху будинку позивачка до суду не зверталася.
Як вбачається з матеріалів справи, питання проведення ремонтних робіт даху було піднято позивачкою в 2010 році, яка 03.08.2010 року уклала договір підряду на ремонт даху будинку.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивачки грошової суми у відшкодування матеріальної шкоди за відновлення водопроводу, то і в цій частині рішення суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.
Як вбачається з Акту КП «Нікопольське ВУВКГ»від 11.05.2005 року, ще в 1997 році було припинено водопостачання по АДРЕСА_1 у зв'язку з будівництвом нового будинку, а згідно Акту від 05.10.2011 року -дворовий відвід було ліквідовано внаслідок будівництва на ньому приватного будинку / а. с. 81,83 /.
Крім того, в суді апеляційної інстанції, як позивачка, так і відповідачка підтвердили факт ліквідації дворового водопроводу в 1997 році, але при цьому відповідачка зазначила, що він зруйнувався у зв'язку з його старістю.
Таким чином, водопровід було ліквідовано ще до того, як позивачка стала власницею частини спірного будинку.
Належних доказів того, що водопровід протиправно було зруйновано відповідачкою позивачка суду не надала.
Ніяких претензій та звернень до суду, у встановленому законом порядку, щодо відновлення водопостачання, починаючи з 1997 року, ні попереднім співвласником домоволодіння, ні самою позивачкою, -заявлено не було.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 встановила собі окремий ввід питного водопостачання і користується ним одноособово / а. с. 83,56-59 /.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для стягнення з відповідачки вартості встановленого позивачкою окремого вводу питного водопостачання, - не має.
Оскільки, рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди є назаконним та необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, то не може залишатись в силі і рішення суду про відшкодування моральної шкоди, яка на думку позивачки спричинена їй відповідачкою, що завдала їй матеріальної шкоди. Доказів спричинення моральної шкоди позивачка теж не надала суду.
При вище викладених обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з відмовою позивачці в її позовних вимогах.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року -скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в її позовних вимогах до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.