Україна
22-ц/490/2720/12 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В.
Категорія 47 Доповідач - Кіктенко Л.М.
05 березня 2012 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Пищиди М.М., Кочкової Н.О.
При секретарі: Горлаковій Ю.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 9 червня 2011 року та до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позову відмовлено /а.с. 52-53/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 кошти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 15 000 грн. на місяць /а.с. 58-61/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог /а.с. 69-70/.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_3 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, які проживають з позивачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу між ними. Між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру аліментів на дітей. Відповідач займається підприємницькою діяльністю, аліменти на користь інших осіб не сплачує, але має реальну можливість надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ч.1ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1/ стан здоров*я та матеріальне становище дитини;
2/стан здоров*я та матеріальне становище платника аліментів;
3/наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4/інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 184 СК України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оскільки відповідач має мінливий дохід, як приватний підприємець, суд правильно прийшов до висновку про стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі та при визначенні розміру аліментів на утримання дітей обгрунтовано врахував встановлений державою прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, рівність прав батьків щодо утримання дітей, часткове визнання позову відповідачем, недоведеність вимог позивача в частині можливості відповідача сплачувати аліменти саме в розмірі 5000 грн., визначивши розмір аліментів у розмірі 3000 грн.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційних скарг сторін не спростовують правильність висновків у рішенні суду, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивачки на збільшення її позовних вимог до 15000 грн., оскільки цим правом вона могла скористатися в період розгляду справи в суді першої інстанції, а апеляційний суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог позивачами в суді першої інстанції.
Посилання в скарзі відповідача на незаконність рішення суду в частині стягнення з нього аліментів на двох неповнолітніх дітей у розмірі 3000 грн. є безпідставним, оскільки в суді першої інстанції він та його представник визнавали позов у розмірі 3000 грн. І згідно вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначив розмір аліментів на двох неповнолітніх дітей у відповідності з вимогами ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України з дотриманням норм матеріального, процесуального права, встановлених обставин і матеріалів справи.
Тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення суду посилання на те, що з серпня 2007 року шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені, оскільки позивачка на це в позовній заяві не посилалася і це не було предметом її позовних вимог та залишити без змін рішення суду в іншій частині.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року змінити.
Виключити із рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2012 року вказівку про те, що з серпня 2007 року шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: