Справа: № 2а-13461/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"14" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Костюк Л.О., Романчук О.М.,
при секретарі: Акуленко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного управління справами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 23.09.2011 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного управління справами про прикріплення ОСОБА_3 на медичне обслуговування державного закладу «Клінічна поліклініка № 1»і «Клінічна лікарня «Феофанія».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2008 року позивача прикріплено на медичне обслуговування до закладів охорони здоров'я Державного управління справами відповідно до п. 15 Протоколу № 5 засідання Комісії з питань забезпечення Державним управлінням справами медичного та санаторно-курортного обслуговування.
07.06.2011 року позивач звернувся до керівника сектору прикріплення на медичне обслуговування Державного управління справами із заявою про прикріплення своєї дружини -ОСОБА_3 на медичне обслуговування державного закладу «Клінічна поліклініка № 1»та «Клінічна лікарня «Феофанія»Державного управління справами.
Листом відповідача № 21/1-211 від 09.06.2011 року позивача повідомлено, про відмову у задоволенні заяви, оскільки у відповідності до п. 15 Протоколу № 5 передбачене персональне прикріплення позивача на медичне обслуговування.
Суд першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у прикріплені ОСОБА_3 на медичне обслуговування.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року, державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, користуються у встановленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими ж закладами вони обслуговуються після виходу на пенсію.
З даної норми вбачається, що позивач для належної реалізації зазначеного вище права, під час перебування на державній службі повинен був прикріпити себе та членів своєї сім'ї до відповідного медичного закладу, проте, цього позивачем зроблено не було.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідно до ст. 36 Закону, для того, щоб право на медичне обслуговування збереглося після виходу на пенсію, таке право повинно реалізуватися до моменту виходу на пенсію.
Крім того, наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 підтверджується, що шлюб між позивачем та ОСОБА_3 зареєстрований 28.05.2011 року.
Дане свідчить про те, що на час перебування позивача на державній службі ОСОБА_3 юридично членом його сім'ї не була, до відповідного медичного закладу прикріплена не була, отже, наданим ст. 36 Закону правом користуватися не могла і не може.
Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що все викладене вище спростовує викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо протиправності винесення оскаржуваної постанови.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 189, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Костюк Л.О. Романчук О.М
Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2012 року