Справа: № 2а-1913/09/2513 Головуючий у 1-й інстанції: Іващенко А.І.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"01" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі Хрімлі О.Г.,
Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2009 року в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії у розмірі 12 950,72 грн.
Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.
Колегією суддів встановлено, що Управлінням Служби Безпеки України в Чернігівській області відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 1 березня 2003 року було призначено пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка відповідачу та її неповнолітньому сину ОСОБА_7 в розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»з 1 січня 2007 року функції з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей здійснюють органи Пенсійного фонду України.
Таким чином, з 01.01.2007 року пенсійна справа відповідача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке виплачувало пенсію в разі втрати годувальника до 30.09.2008 року.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Частиною 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»також визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років; дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
ОСОБА_5 була зайнята доглядом за сином ОСОБА_7 до 01.02.2006 року і ніде не працювала.
З 01.02.2006 року ОСОБА_5 влаштувалась на роботу в ПСК Новгород-Сіверське роздрібно-торгівельне підприємство райспоживспілки, з 01.02.2008 року була переведена бухгалтером правління райспоживспілки, де працює по теперішній час.
У відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Посилання суду першої інстанції на те, що органи пенсійного фонду мали можливість отримати інформацію про працевлаштування відповідача самостійно є помилковими, оскільки такий обов'язок законом покладено на пенсіонера.
Крім того, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ст. 1215 Цивільного кодексу України, відповідно до якого не підлягає поверненню безпідставно набута, зокрема, пенсія, надана фізичній особі як засіб до існування, якщо її виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В даному випадку, відповідач є недобросовісним набувачем пенсії, оскільки не повідомив орган пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють припинення її виплати.
Колегія суддів також не може погодитись про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що про працевлаштування відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області дізналось з листа Відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж від 18.11.2008 року № 02/08 (а.с. 10).
З адміністративним позовом до суду першої інстанції звернулось 09.04.2009 року, про що свідчить поштовий конверт (а.с. 19).
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про пропущення позивачем строку звернення адміністративного суду, оскільки позов був поданий в межах річного строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції, не встановив фактичні обставини справи, що мають важливе значення для правильного її вирішення, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому ухвалене ним судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області -задовольнити.
Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2009 року - скасувати.
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 12 950,72 грн. надміру виплаченої пенсії на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 25602303071154 в філії -Чернігівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», код 21390940, МФО 353553.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.