Справа: № 2а-1823/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Пилипенко О.Є.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності щодо невиплати грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною та стягнення 173559,90 гривень неотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні з лав Збройних сил України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Верховної Ради України № 302/94-ВР від 20 грудня 1994 року ОСОБА_3 обрано суддею безстроково.
Згідно п. 4 розділу XIII «Перехідні положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»№ 2453-VI від 07 липня 2010 року, з 15 вересня 2010 року військові суди ліквідовано. Після набрання чинності цим Законом військові суди гарнізонів, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил розглядають лише ті справи, провадження в яких було відкрито. Розгляд таких справ здійснюється в терміни, визначені відповідним процесуальним кодексом, але не пізніше 15 вересня 2010 року.
Наказом Міністра оборони України № 1100 від 14 жовтня 2010 року відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-XII від 25 березня 1992 року звільнено з військової служби у запас за п. «г»ч. 6 (у зв'язку із проведенням організаційних заходів) підполковника юстиції ОСОБА_3, суддю військового апеляційного суду Центрального регіону, народженого 1 червня 1962 року, вислуга років у Збройних силах: календарна 30 років 1 місяці, пільгова 35 років 4 місяці.
Згідно Наказу військового апеляційного суду Центрального регіону № 54-к від 01 листопада 2010 року на підставі наказу Міністра оборони України № 1100 від 14 жовтня 2010 року суддю Військового апеляційного суду Центрального регіону полковника юстиції ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас за п. «б» ч. 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-XII від 25 березня 1992 року (за станом здоров'я) з правом носіння військового одягу; згідно статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20 грудня 1991 року полковнику юстиції ОСОБА_3 постановлено виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних років служби тощо.
Разом із тим, грошової допомоги позивачу виплачено не було.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI суддям військових судів гарнізонів, апеляційних військових судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських Сил, Військової судової колегії Верховного Суду України, які звільнені з військової служби, виплачується грошова допомога при звільненні з військової служби в порядку і розмірі, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Як вже було зазначено, відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»полковнику юстиції ОСОБА_3 постановлено виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби -30 (тридцять) календарних років.
Розмір належної до виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби згідно наказу військового апеляційного суду Центрального регіону № 54-к від 01 листопада 2010 року становить 173 559,90 гривень.
Крім того, слід зазначити, що відповідач не заперечує наявність у позивача права на вказану допомогу, однак зазначає, що вона має бути виплачена Державною судовою адміністрацією України на підставі абзацу п'ятого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого, військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, оскільки згідно частини першої статті 63 Закону України «Про судоустрій України»(що діяв на момент функціонування військових судів) судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України.
Разом із тим, відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, інших, утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів; інших джерел, передбачених законом.
Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено як право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, так і визначено орган, який здійснює відповідні виплати, в даному випадку -Міністерство оборони України.
Посилання представника відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року № 1288-р «Про забезпечення виплати одноразової грошової допомоги суддям військових судів, звільнених з військової служби у зв'язку з ліквідацією таких судів»колегія суддів не бере до уваги, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми вищенаведених Законів, відповідно до яких виплата одноразової грошової допомоги здійснювалася із коштів, виділених Міністерством оборони України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 05 березня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Пилипенко О.Є. Шелест С.Б.