Справа: № 2а-3042/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"28" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Пилипенко О.Є.,
Шелест С.Б.,
за участю секретаря Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської міської ради Київської області до Головного управління юстиції у Київській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування постанови, -
Білоцерківська міська рада Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління юстиції у Київській області, Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 року ВП № 27087154.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. від 15.06.2011 року ВП № 27087154 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-7691, виданого 17.05.2011 року Київським апеляційним адміністративним судом про стягнення з Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.05.2010 року по 21.04.2011 року у розмірі 81494,80 гривень. Негайному виконанню підлягає стягнення середнього заробітку в розмірі 7238,80 гривень.
Позивач вважає, що підстав для відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було, оскільки виконавчий лист № 2-а-7691, виданий 17.05.2011 року Київським апеляційним адміністративним судом, за яким відкрито провадження, не відповідає вимогам виконавчого документа, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999, № 606-XIV (далі -Закон України № 606-XIV), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною першою статті одинадцятої вказаного Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Водночас, Законом України «Про виконавче провадження»встановлені вимоги до виконавчого документа.
Так, відповідно до ст. 18 цього Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Підстави для відкриття виконавчого провадження наведені у статті 19 Закону України № 606-XIV, зокрема, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 25 Закону України № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року скасовано постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2010 року та прийнято нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Скасовано рішення Білоцерківської міської ради за № 1370 від 14.05.2010 року. Скасовано розпорядження міського голови м. Біла Церква за № 65-к від 14.05.2010 року. Зобов'язано міського голову м. Біла Церква внести зміни в запис трудової книжки про звільнення відповідно до положень Закону України «Про місце самоврядування». Стягнуто з Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14.05.2010 року по 21.04.2011 року у розмірі 81494,80 грн. Стягнуто середній заробіток в розмірі 7238,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вищезазначеної постанови, Київським апеляційним адміністративним судом 17.05.2011 року видано виконавчий лист № 2-а-7691.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених правових норм, державний виконавець у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого листа зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 18 Закону України № № 606-XIV та, у разі відповідності виконавчого документа приписам даної норми, відкрити виконавче провадження.
Як зазначено позивачем, у постанові від 15.06.2011 року про відкриття виконавчого провадження не зазначено резолютивної частини рішення на підставі якої прийнято дану постанову, а також у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та його рахунків.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження приймається не на підставі рішення, а на підставі виконавчого документа, тобто - виконавчого листа, а як вбачається з виданого Київським апеляційним адміністративним судом виконавчого листа № 2-а-7691, в ньому зазначено саме про стягнення з Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.05.2010 року по 21.04.2011 року у розмірі 81494,80 гривень. Негайному виконанню підлягає стягнення середнього заробітку в розмірі 7238,80 гривень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження повинна містити тільки ті відомості, які вказані у виконавчому документі.
Вимога зазначення ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків) Законом України «Про виконаче провадження» передбачена лише для виконачого документа.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що виконавчий лист відповідає резолютивній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 року та вимогам статті 18 Закону України № 606-XIV.
З огляду на вищевикладене, в діях державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження ознак протиправності не вбачається, державний виконавець виконав свій обов'язок і прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, який відповідає вимогам Закону України «Про виконаче провадження», строк якого не закінчився.
Підстав для скасування постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. від 15.06.2011 року ВП № 27087154 про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-7691, виданого 17.05.2011 року Київським апеляційним адміністративним судом, колегією суддів не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Крім того, до апеляційної скарги Білоцерківської міської ради Київської області було додано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 15.06.2011 року ВП № 27087154.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Отже, вищезазначеною правовою нормою передбачений виключний перелік обставини, які мають існувати для вжиття заходів забезпечення позову.
В обгрунтування заявленого клопотання апелянт посилається, зокрема, на існування прямої загрози для працівників апарату міської ради залишитися без заробітної плати, оскільки рада є бюджетною установою, а через виконання виконачого листа існує можливість арешту рахунків.
Разом із тим, апелянтам не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам працівників апарату Білоцерківської міської ради та не доведено реальне існування будь-якої з обставин, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 117 КАС України можливе лише до ухвалення рішення в адміністративній справі.
За таких обставин, правових підстав для задоволення клопотання апелянта про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову по даній справі судом апеляційної інстанції не вбачається.
Разом із тим, позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та не доведено реальне існування будь-якої обставини, передбаченої ч. 1 ст. 117 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, слід зазначити, що апеляційна скарга не містить обгрунтувань порушення судом першої інстанції норм права під час ухвалення рішення про вжиття заходів забезпечення позову, а лише містить посилання на неправомірність прийняття судом першої інстанції.
Також, у судовому засіданні під час апеляційного провадження представник позивача просила зупинити провадження у справі до вирішення у касаційній інстанції справи за касаційною скаргою Білоцерківської міської ради Київської області та Білоцерківського міського голови на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року, на підставі якої було винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.06.2011 року ВП № 27087154.
Разом із тим, колегія суддів не вбачає, передбачених ст. 156 КАС України, підстав для зупинення провадження у справі, оскільки вказане оскаржуване рішення набрало законної сили.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 05 березня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Пилипенко О.Є. Шелест С.Б.