Справа: № 2а-8735/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Транс Груп»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000762307 від 23.05.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2011 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідачем в період з 06.04.2011 по 26.04.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лотуре Транс Груп»стосовно взаємовідносин з ПП «Лугвторсервіс»за період з 01.07.2009 по 31.12.2010. За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 223/1-23-70-34492746 від 05.05.2011.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762307 від 23.05.2011, яким ТОВ «Лотуре Транс Груп»визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1060968,75 грн., з яких 848775,00 грн. -основний платіж, 212193,75 грн. -штрафні санкції, за порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2010 у розмірі 51027,00 грн.; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 848775,00 грн., а саме по періодах: за серпень 2010 у розмірі 267854,00 грн., за жовтень 2010 у розмірі 146956,00 грн., за листопад 2010 у розмірі 433965,00 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ПП «Лугвторсервіс» є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.
Між позивачем та ПП «Лугвторсервіс»було укладено договір купівлі-продажу товару № 35/хоз від 04.08.2009 та договір купівлі-продажу товару № 256/08хоз від 04.08.2010. За умовами цих договорів ПП «Лугвторсервіс»(продавець) зобов'язувалося передати у власність ТОВ «Лотуре Транс Груп»(покупець) товар в асортименті і в кількості, встановлених в договорах, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну).
Відповідно до матеріалів справи, ПП «Лугвторсервіс»на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.
Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, на підставі яких ТОВ «Лотуре Транс Груп»було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Лугвторсервіс», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.
Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ПП «Лугвторсервіс»договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2010; не занижено суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у періодах за серпень 2010, жовтень 2010 та за листопад 2010.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000762307 від 23.05.2011
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2012.