Справа: № 2а-2688/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2011 у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому (з урахуванням подальшого закриття провадження в частині позовних вимог) просив про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2010 року №0000702306/0 та від 24 листопада 2010 року №0000702306/1.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2011 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 03 серпня 2009 року між ПП “ВКФ ”Валтекс” (продавець) в особі уповноваженого представника ОСОБА_2, та ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” (покупець) укладено договір №08/03-09 купівлі-продажу товару, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує будівельні матеріали та здійснює їх оплату на умовах даного договору. Згідно пункту 2 цього договору товар постачається окремими партіями; обсяг, асортимент та термін продажу товару визначається окремо у рахунку-фактурі.
З акту перевірки від 10 серпня 2010 року № 486/23-06/3223743 “Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість Приватного виробничо-комерційного підприємства “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”, код за ЄДРПОУ 30223743 при взаємовідносинах з ПП “ВКФ “Валтекс” (код ЄДРПОУ 33405647) за період з 01.08.2009 по 01.10.2009” (далі -Акт перевірки) вбачається, що на підставі наданих ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено, у період з 01 серпня 2009 року по 01 жовтня 2009 року податкова звітність ПП “ВКФ ”Валтекс”, подана до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, підписана ОСОБА_3; згідно реєстраційних документів одноосібним керівником, директором та головним бухгалтером ПП “ВКФ ”Валтекс” є громадянин ОСОБА_3 При цьому встановлено, що 06 серпня 2008 року ОСОБА_3 помер у реанімаційному відділенні Вишгородської центральної клінічної лікарні. Таким чином, на думку відповідача, невстановлені особи від імені громадянина ОСОБА_3, використовуючи реквізити ПП “ВКФ ”Валтекс”, здійснювали прикриття незаконної діяльності реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2010 року №0000702306/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 707 152,00 грн., в тому числі за основним платежем -3 138 101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 569 051,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року №0000702306/1 аналогічного змісту.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, які аналогічні тим, що викладені в Акті перевірки і в запереченнях на позов та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Апелянтом не спростовано, що на виконання вищезазначеного договору, протягом серпня-вересня 2009 року ПП “ВКФ ”Валтекс” згідно рахунків та видаткових накладних, датованих серпнем-вереснем 2009 року, поставило на адресу позивача будівельні матеріали (кабель, провід, болти, фарбу, кварцовий пісок, дюбелі, гайки, щебінь, оліфа, розчинники, бітум, труби, сталь кутова, портландцемент, шайба, з'єднувальні муфти, бруси тощо) на загальну суму 18 828 605,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 138 100,87 грн.
До того ж, ПП “ВКФ ”Валтекс” виписало на адресу ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” податкові накладні від 04 серпня 2009 року №62, №63, №66, №67, №68; від 05 серпня 2009 року №69, №70, №72, №73, №74; від 01 вересня 2009 року №95, №96, №97, №98, №99, №100, №101, №102, №103, №104, №105; від 04 вересня 2009 року №106; від 09 вересня 2009 року №107; від 11 вересня 2009 року №108; від 15 вересня 2009 року №109; від 16 вересня 2009 року №110; від 17 вересня 2009 року №111 на загальну суму 18 828 605,20 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 138 100,87 грн.
Вказані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні від імені ПП “ВКФ ”Валтекс” підписано ОСОБА_2
В оплату за поставлений товар ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” перерахувало на рахунок ПП “ВКФ ”Валтекс” грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи; на решту суми в обліку позивача рахується кредиторська заборгованість.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного до висновку про те, що позивач скористався достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, а саме: придбанням ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП “ВКФ ”Валтекс”, у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів за договором купівлі-продажу товару №08/03-09 від 03 серпня 2009 року.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України “Про податок на додану вартість”).
Апелянтом не було враховано, що Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
При цьому, згідно зазначених вимог податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою, а тому доводи апелянта про зворотнє є безпідставними.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
На момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП “ВКФ ”Валтекс” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Безпідставність доводів апелянта про неможливість підписання податкових накладних ПП “ВКФ ”Валтекс” уповноваженою особою через смерть одноосібного керівника -ОСОБА_3 підтверджується тим, що відповідно до наказу від 20 грудня 2007 року №124, копія якого міститься в матеріалах справи директор ПП “ВКФ ”Валтекс” - ОСОБА_3 передав права щодо підпису фінансових документів та вчинення юридичних дій від імені підприємства громадянину ОСОБА_2
Крім того, в матеріалах справи міститься копія довіреності ПП “ВКФ ”Валтекс” від 20 грудня 2007 року, якою делеговано частину прав власника та директора громадянину ОСОБА_2, а саме: підпису фінансових документів, в тому числі договорів, укладати угоди, вчиняти юридичні дії від імені підприємства, діяти від імені підприємства, представляти його інтереси тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність ; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
В свою чергу, строк дії вищезазначеної довіреності не закінчився; відомостей про скасування вказаної довіреності чи відмови ОСОБА_2 від вчинення довірених йому дій апелянтом не надано; за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП “ВКФ ”Валтекс” станом на день вирішення спору є юридичною особою; відомостей про смерть ОСОБА_2, визнання його недієздатним або безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності в матеріалах справи відсутні.
До того ж, жодного доказу на підтвердження того, підприємницька діяльність ПП “ВКФ ”Валтекс” здійснювалася невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ”, зокрема, відповідного вироку суду, апелянтом не надано.
Апелянтом також не враховано, що оскільки за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП “ВКФ ”Валтекс” станом на 16 вересня 2011 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то згідно до вимог статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, такі відомості вважаються достовірними.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно вважав, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем за умови необізнаності щодо неї. В свою чергу, апелянтом не доведено, що уповноважені особи ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” знали або могли знати відомості про смерть директора ПП “ВКФ ”Валтекс”.
Реальність вищезазначених господарських операцій та придбання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності підтверджується наступним.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Одним із видів діяльності ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” є будівництво будівель; позивач має ліцензію серії АВ №488172 Міністерства регіонального розвитку та будівництва на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єкта архітектури.
13 вересня 2006 року між ЗАТ “Гідроінжбуд” (генпідрядник) та ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” (субпідрядник) укладено підрядний контракт №107 на виконання робіт по об'єкту: “Залізнично-автомобільний мостовий перехід через річку Дніпро (з підходами) на залізничній ділянці “Київ-Московський-Дарниця”, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати усі передбачені замовленням роботи з будівництва (прокладання) телефонної каналізації, прокладання кабелю зв'язку на ділянці “Правобережні підходи” по об'єкту “Залізнично-автомобільний мостовий перехід через річку Дніпро (з підходами) на залізничній ділянці “Київ-Московський-Дарниця”.
В серпні, вересні та жовтні 2009 року між сторонами підрядного контракту підписано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, а субпідрядник надавав генпідряднику підсумкові відомості ресурсів.
Копії зазначених документів позивач надав в матеріали справи.
На підставі співставлення переліку товарів, поставлених ПП “ВКФ ”Валтекс” на користь позивача в період з серпня по вересень 2009 року, з переліком будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” при виконанні підрядних робіт на замовлення ЗАТ “Гідроінжбуд” в період серпень-жовтень 2009 року, товари використані ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” під час виконання підрядних робіт на замовлення ЗАТ “Гідроінжбуд”, тобто у межах власної господарської діяльності.
Доказів на підтвердження відсутності у ПП “ВКФ ”Валтекс” технічних, матеріальних чи інших можливостей здійснювати зазначену господарську діяльність апелянтом не надано, що підтверджує той факт, що господарські операції позивача з ПП “ВКФ ”Валтекс” є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції й про те, що смерть директора ПП “ВКФ ”Валтекс” не може свідчити про неможливість здійснення підприємницької діяльності, зокрема, вчинення реальних правочинів, спрямованих на досягнення певного економічного результату.
Акт перевірки не містить інформації про порушення позивачем 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та тверджень про невикористання придбаних позивачем товарів в межах власної господарської діяльності, а тому ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 року.
Отже, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі на 3 138 101,00 грн. є протиправними, а тому й накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 1 569 051,00 грн. є також протиправним, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, в порушення вимог пункту 1 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, під час проведення документальної невиїзної перевірки ПВКП “УНІВЕРСАЛ-ПРОЕКТ” податковим органом було використано, зокрема, постанову слідчого Гаврилюка І.Д. від 07 липня 2010 року, протокол виїмки фінансово-господарських документів від 21 грудня 2009 року, лист Центральної районної лікарні у м. Вишгороді від 27 травня 2010 року, тобто документи, які не пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). В свою чергу, згідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києві -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В. В. Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2012.