33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" березня 2012 р. Справа № 16/2/6/71-Н
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Колективного підприємства "Їдальня № 33" на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.11 р.
у справі № 16/2/6/71-Н (суддя Магера В.В. )
позивач Фонду Державного майна України м. Київ
відповідач Федерація профспілок Хмельницької області м. Хмельницький відповідач Навчально-культурний центр "Побужжя" Федерації профспілок Хмельницької області м.Хмельницький відповідач Виконавчий комітет Хмельницької міської ради м. Хмельницький відповідач Комунальне підприємство"Хмельницьке бюро технічної інвентаризації" м. Хмельницький відповідач Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської Ради
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Федерація професійних спілок України
про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. № 223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову їдальню корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р. , що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна,55;
скасування державної реєстрації права власності , здійсненої Комунальним підприємством Хмельницьке бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. № 729;
визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р. що розташована за адресою м. Хмельницький , вул. Соборна,55.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 / довіреність у справі/.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : ОСОБА_2 / довіреність у справі/,ОСОБА_3,представник ,довіреність у справі
від відповідача 1: ОСОБА_4 / довіреність у справі
від відповідача 2: Саранчук Г.В., керівник , ОСОБА_5 / довіреність у справі/
від відповідача 3: не з"явився
від відповідача 4: не з"явився
від відповідача 5: не з"явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаів : ОСОБА_6, керівник управління претензійно - правової роботи / довіреність у справі/.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 грудня 2011 року у справі № 16/2/6/71-Н ( суддя Магера В.В.) відмовлено у задоволенні позову Фонду державного майна України , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - колективного підприємства „Їдальня №33” до федерації профспілок Хмельницької області , навчально-культурного центру „Побужжя” федерації профспілок Хмельницької області (м.Хмельницький), виконавчого комітету Хмельницької міської ради , управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - федерація професійних спілок України про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 року №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55; визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 та припинено провадження у справі за позовом Фонду державного майна України до комунального підприємства „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації” про скасування державної реєстрації права власності, здійсненої Комунальним підприємством „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації” в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за №729.
Відмовляючи у задоволенні позову з огляду на положення ст.34 Закону України «Про власність», ст.319,326,392 Цивільного кодексу України, ст.20, 22 Господарського кодексу України, ст. 10,11 Конституції УРСР (1978 року), ст. 87,97,98, главу 9 ЦК УРСР ( 1963року), ст.144 Конституції України та ст. 9, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР розташованих на території України» від 10.04.1992 року, «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» від 04.02.1994 року та положення Статуту професійних спілок СРСР, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Фондом Державного майна України не подано доказів перебування спірного приміщення на балансі державного підприємства -Хмельницького тресту їдалень та здійснення будівництва будівлі профкурсів (гуртожитку та їдальні) за рахунок державних коштів. При цьому, суд першої інстанції вважав, що : прибудова з їдальнею належала до об'єктів права власності профспілок; спірне майно входило до складу майна учбово-методичного центру, який відповідно до договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном, затверджено постановою Президії Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР №2-1а від 18.11.1990 року, було закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України; підстави визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, - відсутні; рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності за Федерацією профспілок Хмельницької області на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 кв.м. ухвалене в межах визначених повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства та не порушує прав та законних інтересів як позивача, так і Хмельницької міської ради.
Припиняючи на підставі п.1ч.1ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, яка здійснена Комунальним підприємством „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації” в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729 , місцевий господарський суд вважав, що державна реєстрація права власності є дією, вчиненою на підставі правовстановлюючого документа -рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради, а тому такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -колективним підприємством „Їдальня №33” подано апеляційну скаргу, додаткові доводи та пояснення до апеляційної скарги, якими вважають оскаржуване рішення ухваленим з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою наявні у справі зведені фінансові звіти Хмельницької облпрофради за 1980 і 1981 роки та акт від 02.11.1981 року, які вказують на передачу безоплатно саме у цей період приміщення їдальні Хмельницькому тресту їдалень (державної системи торгівлі). Означені докази, на думку апелянта, спростовують висновки суду першої інстанції про те, що будівля їдальні була передана Федерацією профспілок області профспілковим курсам. На означене вказують і пояснення колишніх секретаря облпрофради та директора тресту їдалень, які апелянтом долучені до апеляційної скарги.
Звертає увагу, що у зв»язку з ліквідацією в 1992 році органів управління громадського харчування у місті Хмельницькому будівля, як і інші будівлі громадського харчування, перейшли до Хмельницької міської адміністрації ,згідно розпорядження № 207 від 01.09.1992 року якої на базі цієї їдальні створено державне виробничо-торгівельне підприємство їдальня № 33. Після створення орендного колективу на базі підприємства їдальні № 33 спірна будівля була передана Хмельницькою міською адміністрацією на підставі договору оренди від 30.03.1993 року , за що орендним колективом сплачувалася орендна плата до вересня 1994 року . На означене вказують договір та акт передачі, які апелянтом долучені до скарги.
В подальшому, між Хмельницьким міськвиконкомом та організацією орендарів Хмельницького виробничо-торгівельного підприємства їдальні № 33 укладено договір купівлі-продажу державного майна, згідно якого здійснено продаж майна їдальні, окрім нерухомого майна. Відповідачі протягом тривалого періоду часу не мали ніякого відношення до будівлі їдальні, яка функціонувала як самостійний виробничий комплекс у системі держторгівлі. Щодо рішення Хмельницького міськвиконкому від 23.03.2000 року № 223-а стверджує, що дане рішення ухвалене за відсутності дослідження правовстановлювальних документів на спірне приміщення та лише на підставі архівної довідки, що суперечило чинній на той час Інструкції про порядок державної реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженій наказом Держбуду України від 09.06.1998 року за № 121.
Звертає увагу, що всі комунікації з приладами обліку приміщення їдальні знаходяться на балансі апелянта, який здійснює їх обслуговування та ремонт. Означене досліджувалося та знайшло своє відображення у рішенні Хмельницького господарського суду від 04.09.2006 року у справі № 8/2792. Суд першої інстанції не звернув увагу, що надана ППКЦ «Побужжя» книги обліку основних засобів, яка починається станом на 01.01.1997 року і де значиться рахунок 01 «Будинки, споруди» та міститься запис - 3-х поверхова будівля їдальні, 1980 р., 559058,55 руб.,не може вважатися належним доказом, так як записи здійснено одним почерком та з порушенням інструкції.
На переконання апелянта, профкурси, на час будівництва та введення в експлуатацію їдальні, не були юридичною особою, не мали самостійного балансу ,а звіт за 1980 рік по бухгалтерському обліку обласної ради профспілок відображає, що будівля була прийнята та передана Хмельницькому тресту їдалень. Будівля їдальні була збудована за державні капіталовкладення, перебуває у державній власності ,а працівники їдальні ніколи не перебували у штаті профспілкових курсів чи облпрофради.
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позов Фонду державного майна України.
Письмовим відзивом на апеляційну скаргу Фонд державного майна України повідомив, що підтримує доводи, зазначені у апеляційній скарзі та вважає рішення суду у даній справі ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували будівництво профкурсів (гуртожитку та їдальні) за рахунок державних коштів та вказує, що неодноразово ним надавалися відповідні пояснення та оригінали документів, які вказують, що будівництво здійснювалося за рахунок державних капіталовкладень : згідно з планом підрядної і промислової діяльності комбінату «Хмельницькпромбуд» на 1979 рік на будівництво виділено 250 тис. рублів, в т.ч. Міненергомаш - 200 тис.рублів, Мінавіапром - 50 тис.рублів. Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутні докази перебування спірного майна на балансі державного підприємства - Хмельницького тресту їдалень або його правонаступників з огляду на наявність у матеріалах справи постанови Секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981 року (протокол № 7) , згідно якої був складений акт, за яким облпрофкурси передали, а Хмельницький трест столових прийняв приміщення їдальні з інвентарем. На передачу приміщення їдальні також вказує зведений фінансовий звіт за 1980 рік, в якому зазначена сума у розмірі 314,1 тис.руб, яка вибула за звітній період.
Вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дана прибудова відображена в балансі Ради профспілок як прийнята, так і передана безоплатно в 1980 році на баланс профкурсів , з огляду на те, що дане майно було передано не на баланс профкурсів, а Хмельницькому тресту їдалень та в подальшому, у 1994 році частково продане, як державне майно на підставі договору купівлі-продажу організації орендарів Хмельницького виробничо-торгового підприємства громадського харчування їдальня № 33 ( крім приміщення) вартістю 98680 тис.крб.
Звертає увагу на пп.»Г» п.2 розділу «Движение основних средств» зведеного фінансового звіту за 1980 рік ВЦСПС , за яким були прийняті в експлуатацію об»єкти нового будівництва на суму 314134 крб., а у п.3 рядку «передано безвозмездно» також вказана означена сума, та як зазначається у довідці до фінансового звіту, дана сума надійшла від Вінницького УКБ : « здания и оборудование строловой обласных профсоюзных курсов» та зазначає про відсутність означеної позиції у звіті за 1981 рік.
Вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо приналежності спірного майна до майна профспілок.
Просить задовольнити апеляційну скаргу колективного підприємства КП «Їдальня № 33», скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Письмовим відзивом на апеляційну скаргу виконавчий комітет Хмельницької міської ради підтримує апеляційну скаргу колективного підприємства «Їдальня №33» та не погоджується із рішенням місцевого господарського суду у даній справі. Зазначає, що рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000 року , яким було оформлено за Федерацією профспілок Хмельницької області право власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній,55 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній,55 прийнято в межах повноважень, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та на підставі наданих заявником матеріалів. Однак, на сьогодні Фондом державного майна України в обґрунтування позовних вимог надано докази, які підтверджують право власності на спірні приміщення за державою.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі .
Письмовим відзивом на апеляційну скаргу та додатковими поясненнями до відзиву підприємство «Навчально - культурний центр «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області вважає апеляційну скаргу необґрунтованою ,безпідставною та вказує, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами процесуального і матеріального права ,його висновки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Звертає увагу, що доводи апелянта про те, що будівля їдальні з дня її здачі в експлуатацію не належала Федерації профспілок області, а підприємство НКЦ «Побужжя» нею не розпоряджалось ( п 1 скарги), суперечить позовним вимогам Фонду державного майна України. Вказує, що доводи апелянта про те, Хмельницький трест їдалень, як орган держторгівлі прийняв безоплатно у профкурсів приміщення їдальні разом з обладнанням і устаткуванням відповідно до акта від 02.11.1981 року спростовуються актами від 01.10.1980 року , 04.01.1981 року та 17.03.1981 року, за якими курси передали, а Хмельницький трест їдалень прийняв в оренду (без оплати) приміщення їдальні з вмонтованим обладнанням, кухонне обладнання, столовий інвентар на суму 22157,51 крб., обладнання на суму 997,86 крб., та оснащення на суму 375,00 крб. (відповідно по кожному з актів). З покликанням на постанови Секретаріату ВЦРПС від 04.04.1969 року (№ П-8-6) та від 08.02.1982 № 2-11 року вказує на помилковість тверджень апелянта про те, що на час введення в експлуатацію профкурси не були юридичною особою і не могли прийняти на свій баланс будівлю їдальні, оскільки самостійного балансу курсів не було. Також, наводить свої інші міркування в обґрунтування заперечень апеляційної скарги.
Вказує, що господарським судом Хмельницької області при розгляді даного спору з'ясовано організаційно-правовий статус профспілок УРСР в структурі профспілок СРСР та обгрунтовано встановлено, що будівля гуртожитку профкурсів з їдальнею не може бути віднесена до об'єктів державної форми власності, а прибудова їдальні належить до об'єктів права профспілок. Просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Письмовими поясненнями Федерація професійних спілок України, як третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що місцевим господарським судом у повній мірі з'ясовано організаційно - правовий статус профспілок УРСР у структурі організацій профспілок СРСР, обґрунтовано взято до уваги та надано правову оцінку наявним доказам у справі : Статуту професійних спілок СРСР, декларації про утворення Федерації незалежних професійних спілок України, прийнятої установчим з'їздом незалежних профспілок 06.10.1990 року, постанові № 4-4 «Про передачу прав власності на загальнопрофспілкове майно» Ради фонду профспілкового майна ВЦРПС від 16.01.1992 року. Стверджує, що суд в повному обсязі проаналізував чинне на той час законодавство, що регулювало питання власності та правомірно застосував до даних правовідносин норми глави 9 «Власність профспілкових та інших громадських організацій» Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року та ст.10,11 Конституції УРСР ( в редакції 1979 року) . На переконання Федерації професійних спілок України ,судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів вірно визначено джерела фінансування спірного майна та введення його в експлуатацію. Погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що майно федерації профспілок Хмельницької області не відносилось до майна об'єктів об'єднання громадського харчування Хмельницького облвиконкому після ліквідації Хмельницького тресту їдалень відповідно до наказу Міністерства торгівлі УРСР №87 від 16.03.1983 року, а передавалося безоплатно профкурсами лише торгівельно-технічне обладнання їдальні та звертає увагу на відсутність письмової згоди федерації профспілок області про безоплатну передачу будь-кому приміщення їдальні профкурсів по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому. Просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2011 року у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В ході апеляційного перегляду справи представники колективного підприємства „Їдальня №33” апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які викладені у скарзі та додаткових доводах та поясненнях до апеляційної скарги. Просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позов Фонду державного майна України.
Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні апеляційного господарського суду погодився з доводами апеляційної скарги та просив її задоволити.
Представники Федерації професійних спілок України, Федерації профспілок Хмельницької області, навчально-культурного центру «Побужжя» Федерації профспілок Хмельницької області під час апеляційного перегляду справи проти апеляційної скарги колективного підприємства „Їдальня №33” заперечували з мотивів, що викладені у їх письмових відзивах та поясненнях , вказували на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.
Представники виконавчого комітету Хмельницької міської ради , управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, КП " Хмельницьке БТІ" , прокурор у судове засідання не з»явились, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи були повідомленs заздалегідь та належним чином, про що свідчить повідомлення відділення поштового зв»язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи на 21 березня 2012 року (т.15, а.с.98,99,101,104 ).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного,колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний перегляд справи за відсутності представників Хмельницької міської ради , управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, КП " Хмельницьке БТІ".
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга колективного підприємства „Їдальня №33”не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Хмельницької міської ради депутатів трудящих 24 березня 1971 року прийнято рішення за №90 „Про відведення земельної ділянки обласній Раді професійних спілок по вул. Лібкнехта,55 під будівництво приміщення професійних курсів” ( т.1,3,7 а.с.129, 172-173,86-87 (відповідно).
В 1975 році, на замовлення Хмельницької обласної ради профспілок (на даний час Федерація профспілок Хмельницької області -відповідач-1) та з дозволу Укрпрофради (на даний час Федерація професійних спілок України - третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору) було розпочато будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць, на що вказує наявна у матеріалах справи копія проекту плану капітального будівництва по Хмельницькій обласній Раді профспілок на 1975 рік (т.1, а.с.130).
Рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 03.12.1976 року затверджено акт Державної приймальної комісії від 30.11.1976 року, за яким закінчене будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць по вул. К.Лібкнехта, 55 в м. Хмельницькому прийнято в експлуатацію
В подальшому, згідно рішення Хмельницького міськвиконкому №33 від 04.08.1977 року Хмельницькій обласній раді професійних спілок надано дозвіл на будівництво їдальні на 140 місць, зблокованої з будинком профкурсів по вул. Лібкнехта, 57 ( т.3, а.с.174-178).
Як вбачається із титульного списку вишукувальних і проектних робіт по Українській республіканській раді профспілок, довідок про фінансування УКБ Української республіканської ради профспілок за 1978, 1979, 1980 рік, Титулів початкового будівництва на 1979 рік і Титулу перехідного будівництва на 1980 рік, довідок про виконання плану введення об'єктів в експлуатацію в 1980 році , відповідно до яких по об'єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів (їдальні і учбових аудиторій) на 140 місць в м. Хмельницькому план капіталовкладень по проектно-кошторисній документації складав 326,7 тис.руб., джерела фінансування - профбюджет ради профспілок на місці. Зокрема, на 1978 рік на проведення проектних робіт план капіталовкладень складав 9,0 тис.руб., виконано об'єм робіт на 8,0 тис.руб., профінансовано - 9,0 тис.руб.; на 1979 рік на будівництво план капіталовкладень складав 318,6 тис.руб., виконано об'єм робіт на 168,6 тис. руб., профінансовано 180,0тис.руб.; на 1980 рік на будівництво план капіталовкладень складав 150,0 тис. руб., виконано об'єм робіт на 137,5 тис. руб., профінансовано 125,2 тис. руб. (т.с.2, а.с.28-29).
Проектно-кошторисна документація затверджена Президією Хмельницької обласної ради профспілок 25.08.1978 р. ,проектні роботи виконувала Хмельницька філія інституту „Гіпроцивільпромбуд”, а замовником будівництва виступав Відділ капітального будівництва Хмельницької облпрофради (т.2, а.с.24-44).
Наявні у справі копії річних звітів про виконання планів будівельно-монтажних робіт за 1979, 1980 роки, архівна довідка Державного архіву Хмельницької області №62 від 21.02.2000 року вказують на те, що будівництво прибудови до будівлі профспілкових курсів здійснювала будівельна організація -БМУ „Цивільжитлобуд” комбінату „Хмельницькпромбуд”.
Закінчене будівництво -прибудова їдальні профкурсів в м. Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 прийнято в експлуатацію, про що державною приймальною комісією 30.06.1980 року складено акт приймання в експлуатацію державною комісією закінченої будівництвом (реконструкцією) будівлі житлово-цивільного значення, який 30.06.1980 року затверджений з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №149/Г ( т.1, а.с.136-146, т.2, а.с.77-78).
Виходячи із положень Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966р. Міністерством комунального господарства Української РСР, яка діяла на час прийняття рішення виконкому Хмельницької міської ради № 149Г від 30.06.1980 року, останнє стосувалося затвердження акту прийняття в експлуатацію спірної будівлі, тобто, затверджувався документ, яким підтверджувалася відповідність спірного будинку будівельним нормам і правилам.
Дане рішення міськвиконкому фіксувало створення відповідно до архітектурно-будівельних норм нової нерухомої речі - добудови їдальні профкурсів у 1980 році та придатність даної речі до експлуатації.
При цьому колегія суддів зауважує, що з боку замовника (забудовника) акт приймання в експлуатацію від 30.06.1980 року підписаний секретарем «облсофпрофа» ОСОБА_7 ,а у матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які вказують на скасування означеного акта або визнання його недійсним.
Управлінням капітального будівництва «Вінницяноблсофпрофа» прибудова їдальні інвентарною вартістю 311462,83 руб. передана, а «Хмельницьким облсофпрофом» прийнята на баланс та зарахована до складу основних фондів, на що вказують наявні у справі авізо, зведений фінансовий звіт за 1980 рік та розшифровка руху основних фондів : графа «прийнято на баланс».
По фінансовому звіту за 1980 рік в розділі IV „Рух основних засобів” відображена вартість двох будівель загальною вартістю 604 тис.крб. (603981 крб.). Дана сума відображена і по фінансових звітах профкурсів за 1981 - 1991 роки. Згідно фінансових звітів відповідача 2 станом на 01.01.1992р. вартість будівель склала 603981 крб. (604 тис.крб.), з яких будівля гуртожитку - 322,379 тис.крб., прибудова їдальні з навчальними аудиторіями - 281,601 тис. крб.
Відповідно до норм Конституції УРСР 1978р. та Цивільного кодексу УРСР 1963р., тобто, чинного на час будівництва законодавства, передбачалася наявність соціалістичної власності, якою була: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
Згідно ст. 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.
Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є їх підприємства, будівлі, споруди, санаторії, будинки відпочинку, палаци культури, клуби, стадіони та піонерські табори з їх обладнанням, культурно-просвітницькі фонди та інше відповідне меті діяльності цих організацій майно.
Між тим, в період існування Радянського Союзу державне майно закріплювалось за державними організаціями та передавалось із відання однієї організації до іншої саме по балансу, але суб'єкт права власності при цьому не змінювався (статті 89, 91 Цивільного кодексу УРСР 18.07.1963 року).
Однак, матеріали справи не містять доказів про передачу спірного майна із віддання державної організації профспілкам, натомість, беззаперечно вказують на його передачу із балансу на баланс від однієї профспілкової організації іншій : від Вінницької обласної організації профспілок - Хмельницькому обласній організації профспілок.
Більш того, будь-яких доказів щодо обтяжень держави, після будівництва спірної будівлі, позивач та апелянт не надали.
Між тим, долучений апелянтом до апеляційної скарги лист Української республіканської ради професіональних спілок про надання Хмельницький обласній раді профсоюзів з резерву Уксовпрофа коштів на капітальний ремонт їдальні профкурсів (т.14, а.с.24) додатково свідчить про утримання спірної будівлі їдальні за рахунок коштів профспілок.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спірна будівля будувалася за кошти профспілкових організацій, введена в експлуатацію 30.06.1980 року та передана Хмельницькому облсофпрофу.
З врахуванням уточнених позовних вимог Фонд державного майна України просить: визнати недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, скасувати державну реєстрацію права власності, здійснену Комунальним підприємством „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації” в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729, визнати право власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, оскільки вважає, що зареєстроване право власності на будівлю суперечить чинному законодавству.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій. Вищий господарський суд України, скасовуючи попередні судові рішення, в постанові від 22.09.2011 року зазначив, що судам необхідно з'ясувати організаційно-правовий статус профспілок УРСР у структурі організацій профспілок СРСР, і, відповідно, належність або ні відповідач на час виникнення спірних правовідносин до загальносоюзних громадських організацій.
Згідно з п.1 ст.131 Конституції (Основного Закону) СРСР Рада Міністрів СРСР у межах своїх повноважень організує управління промисловими, будівельними, сільськогосподарськими підприємствами і об'єднаннями, підприємствами транспорту і зв'язку, банками, а також іншими організаціями й установами союзного підпорядкування.
Тобто, під поняттям "підприємства, установи та організації союзного підпорядкування" розуміються ті підприємства, установи та організації, які мали статус загальнодержавних (загальносоюзних), керувалися рішеннями найвищих органів державної влади і управління Союзу РСР, управління якими організовувала Рада Міністрів СРСР, діяльність яких координували і контролювали органи влади союзної республіки (УРСР) та майно яких належало державі СРСР на праві державної власності.
Згідно Статуту профспілок СРСР, який діяв на той час, профспілки будувались по виробничому принципу: всі працюючі в об'єднанні, на підприємстві, в колгоспі, установі чи організації об'єднуються в одну профспілку; кожний професійний союз об'єднує працівників, зайнятих в одній або декількох галузях народного господарства.
В республіках, краях та областях обираються міжсоюзні органи -республіканські, краєві та обласні ради профспілок.
Саме до такого добровільного громадського об'єднання за територіальним принципом відносилася обласна рада профспілок, а тому відповідач у справі, як правонаступник облпрофради, не може вважатися загальносоюзною громадською організацією.
Відповідно до норм Конвенції "Про свободу асоціації та захист права на організацію" від 09.07.1948 року, Міжнародного Пакту про громадські та політичні права від 16.12.1966 року, ратифікованих Україною, Законів України "Про об'єднання громадян" та "Про профспілки, їх права та гарантії", профспілкові організації здійснюють свою правоздатність і дієздатність відповідно своїх статутних документів.
Згідно ст.18 Закону СРСР "Про громадські об'єднання" від 09.10.1990 року, повноваження професійних союзів і об'єднань, що входять до їх складу, щодо володіння, користування та розпорядження майном, що належить цим союзам та об'єднанням, що входять до їх складу, визначаються їх Статутами. Власність громадських об'єднань охороняється законом.
06.10.1990 р. Установчим з'їздом незалежних профспілок було прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних професійних спілок України. В п. 26 Декларації записано, що „рада Федерації є правонаступником Укрпрофради . Основні фонди, „все майно Федерації, яке необхідне для виконання цілей і завдань Федерації, становлять її власність і охороняються законом”.
21.11.1992 року Рада федерації була перейменована у „Федерацію професійних спілок України (ФП України)”, 16.01.1992 р. Рада фонду профспілкового майна ВЦРПС прийняла постанову № 4-4 „Про передачу прав власності на загальнопрофспілкове майно”, згідно якої було вирішено: „передати права на володіння, користування і розпорядження, тобто право власності на загально профспілкове майно - рухоме, нерухоме, фінансові кошти об'єктів профспілкової власності - профспілкам, діють в незалежних державах в особі профоб'єднання (профцентру) незалежної держави.”
При цьому, постанова Верховної Ради України „Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР розташованих на території України”, якою передбачалось до визначення правонаступників загальносоюзних організацій колишнього СРСР передати тимчасово Фонду Державного майна України майно і фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебувають у віданні центральних органів цих організацій, була прийнята 10.04.1992 року.
Постановою Верховної Ради України „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР” від 04.02.1994 року було встановлено, що, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Вказані постанови Верховної ради України стосувались лише тих громадських і центральних громадських організацій, в яких доля майна на день прийняття постанов була невизначеною.
Судом також приймається до уваги, що згідно ст.63 Статуту профспілок СРСР ВЦРПС і відповідно Рада Фонду профспілкового майна мали право розпоряджатися спільним профспілковим майном, отже, видана Фондом постанова №4-4 від 16.01.1992 року „Про передачу права власності на загально-профспілкове майно” є чинною по виконанню власником своїх правомочностей по розпорядженню майном.
Оскільки вказана постанова чітко вказувала правонаступника - профспілки, що діють в незалежній державі, проте за засадами цивільного права майно ліквідованої організації може перейти до держави лише у випадку, коли ця організація ним не розпорядилась.
При цьому, постанова Верховної Ради України „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР” від 04.02.1994 р. не розповсюджується на загальне профспілкове майно ВЦРПС, оскільки за постановою Фонду майна ВЦРПС, яке прийнято раніш - 16.01.1992 р., вказане майно передано Федерації незалежних профспілок України (зазначено в додатку №1 до постанови), тобто правонаступництво у майні системи профспілок колишнього СРСР визначено самостійно в установленому порядку.
На XIX з'їзді профспілок СРСР 27.10.1990 року, учасником якого була Федерація незалежних профспілок України, ВЦРПС було перетворено у Всезагальну Конфедерацію профспілок СРСР (ВКП СРСР), яку було визначено правонаступником ВЦРПС.
Згідно п.36 Статуту Всезагальної Конфедерації профспілок СРСР, затвердженому XIX з'їздом профспілок СРСР, власність профспілок СРСР була визначена єдиною та неподільною,порядок володіння, користування та розпорядження якою визначається Радою Конфедерації. У пункті 45 вказаного Статуту зафіксовано факт правонаступництва ВКП СРСР усіх прав та обов'язків ВЦРПС, у тому числі його коштів та майна.
Посилання позивача та апелянта на постанову Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506, якою введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, постанову Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", якою до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України та постанову Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 4 лютого 1994 року, якою до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю, суд вірно не прийняв до уваги, оскільки питання щодо розмежування права власності на майно профспілок було вирішено у 1990 році.
Підтвердженням того, що спірне майно належить профспілкам є також постанова Федерації професійних спілок України від 29.01.1993р. №К-1-11 "Про власність професійних спілок" та постанова президії Федерації професійних спілок України від 24.03.1993р. №П-3-5 "Про переліки майна профспілок України". Зазначені постанови не скасовані і недійсними не визнані.
Відповідно до Статуту Підприємства „Навчально-культурний центр” „Побужжя” Федерації профспілок Хмельницької області - засновником і власником центру є федерація спілок Хмельницької області.
З книг обліку основних засобів по НКЦ „Побужжя” Федерацією профспілок області вбачається, що спірне майно - прибудова до будівлі профкурсів перебувала на балансі НКЦ „Побужжя” та вартість цього майна неодноразово індексувалася.
Згідно п.п.1.2. Статуту передбачено, що центр використовує матеріально-технічні, фінансові, інші види ресурсів, майно профспілкового центру культури і дозвілля, навчально-методичного центру обласних профспілкових курсів (в тому числі гуртожитку, навчальних та підсобних приміщень, їдальні), які є власністю федерації профспілок області, не підлягає викупу, не може бути вилучено, передано або іншим чином відчужено в приватну власність та власність інших організацій, юридичних та фізичних осіб без згоди федерації профспілок.
Так, Цивільний кодекс УРСР ( в редакції 1963 року) не передбачав такої дії щодо нерухомого майна, як його передача «безвозмездно». Натомість, положення ст.227, 244 (форми договорів купівлі-продажу,дарування) передбачали обов»язкову письмову форму договору.
Між тим, у матеріалах справи відсутні як розпорядження або згода федерації профспілок області про передачу безоплатно приміщення їдальні профкурсів по вул. Соборній, 55 у м. Хмельницькому, так і договір про його відчудження у будь-якій формі.
Колегія суддів критично оцінює наявний у справі акт від 02.11.1981 року та не вбачає підстав вважати доведеною передачу спірного приміщення Хмельницького тресту їдалень.
Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що прибудова з їдальнею належала до об'єктів права власності профспілок; спірне майно не перебувало в процесі приватизації, державна частка в майні профспілок відсутня, спірне майно не перебувало в межах повноважень Фонду Державного майна України; та про відсутність підстав для визнання права власності за державою в особі Фонду державного майні України на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980 р., що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55.
Також, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848 м2, введену в експлуатацію відповідно до акту державної приймальної комісії від 30.06.1980р, що розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна, 55 з огляду на те, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства.
Між тим, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні прийнято з врахуванням постанови федерації професійних спілок України від 29.01.1993р. № К-1-11 „Про власність професійних спілок” , за положеннями якої суб'єктами права загальної колективної власності профспілкового майна є окремі профспілки і їхні органи, які є юридичними особами. Не було порушено прав та законних інтересів як позивача, так і третіх осіб ,а рішення прийнято в межах повноважень, передбачених Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Припиняючи провадження в частині вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності, яка здійснена Комунальним підприємством „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації” в реєстровій книзі від 28.03.2000 р. за № 729, господарський суд першої інстанції вірно виходив з того, що спір про скасування державної реєстрації права власності є справою адміністративної юрисдикції, а відтак, не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами і які повністю відкидають можливість судового захисту особи у господарському суді. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли не можливий судовий захист особи у господарському суді. Випадки, коли суд може припинити провадження у справі унормовані статтею 80 Господарського процесуального кодексу України. Наведена стаття встановлює вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, а саме, коли спір не підлягає вирішенню в господарських судах України ; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Згідно з приписами пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень .
За приписами пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02р. за №157/6445, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Відповідно до пункту 1.4 цього Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Разом з цим, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю - реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, як органом центральної виконавчої влади ,до повноважень якого належить нормативне та методичне забезпечення діяльності підприємств бюро технічної інвентаризації. Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України. Викладене свідчить, що органу бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Аналіз суб'єктного складу спору про скасування державної реєстрації права власності та характер правовідносин свідчить, що спір у цій частині позовних вимог є справою адміністративної юрисдикції.
За таких обставин, припинення провадження у цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів визнається правомірним.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем та скаржником зроблено не було.
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників третьої особи не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги колективного підприємства „Їдальня №33” та зміни чи скасування рішенням господарського суду Хмельницької області від 05 грудня 2011 року у справі № 16/2/6/71-Н.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Хмельницької області від 05 грудня 2011 року у справі № 16/2/6/71-Н залишити без змін ,а апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Колективного підприємтсва "Їдальня № 33" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку .
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.